15, 1815. в найменшій мірі. Світ знає результат цієї так званої дурної, початкової спроби парової навігації. В одному з моїх шкільних підручників я пам’ятаю такий вислів: «Зло, яке роблять люди, живе після них, а добро часто ховається разом з їхніми кістками». Як рідко ми чуємо ім'я Роберта Фултона, хоча воно і є серед великих людей Америки. Я не знаю жодного пам’ятника чи кенотафу, спорудженого на його пам’ять. Він дав світові систему зв’язку, яка зблизила народи землі. Переваги парових над вітрильними кораблями не піддаються розрахунку, і це було досягнуто завдяки безперечній і наполегливій, але неоплачуваній енергії Роберта Фултона.
У 1838 році його друзі (я вірю в законодавчу владу Нью-Йорка) спробували отримати грант як компенсацію за послуги, надані державі. Огден Гоффман, есквайр, був найнятий адвокатом від імені позивачів. Нижче наведено витяг із його чудового прохання на користь об’єкта. «Цьому Дому та всьому світу було сказано, що Роберт Фултон не був винахідником парової навігації». Англія стверджує, що честь цього відкриття належить шотландцеві, і що саме Клавд і Темза були першими свідками тріумфу цього чудового винаходу. Франція через свій Національний інститут заявляє, що це була Сена.
Навіть Іспанія, принижена й поневолена, розбурхана голосом змагання, виглянула зі своїх монастирських залів забобонів і заявила, що в епоху Карла, у присутності її двору та вельмож, експеримент було успішно випробувано. «Але Америка, яка гордо сидить на довговічному пам’ятнику, який спорудив Фултон, посміхається цим суперницьким претензіям * Одна вулиця, що веде від Бродвею до місця, де стояли його човни, називалася Фултон-стріт. і, захищена власною, безтурботно дивиться вниз на хвилі боротьби, що розбиваються біля основи її трону. Але в цій дискусії заперечували, що будь-яка інша заслуга, окрім великої удачі, Ключ до Фултона для його винаходу змусить нас припустити, що удача є батьком усього, чим ми захоплюємось у науці чи зброї.
Якщо це так, то чому, тоді справді, яка бульбашка - це репутація! Які марні, які бездіяльні дні й безсонні ночі, присвячені служінню Батьківщині! Прийміть цей аргумент, і ви знімете з чола вченого його залишок, а з державних діячів і солдатів — їх лаври. Навіщо ти прикрашаєш віночками статую Батька його Батьківщини, якщо наша вдячність і любов — це лише добро й удача? Член цієї Палати заперечує, що "нещастя зробило б Вашингтон зрадником". Так, але на чию думку? Чи залежала їхня праведність та істинність від успіху чи поразки великих і святих принципів, які породили нашу Революцію та керували нею?