Я думав, якби сторони не були одружені, яким би це був союз. Грінфілд із солончаком; і коли Солтмарш буде об’єднано з Грінфілдом, косіння та обрізка здійснюватиметься косарками Грінфілд. Ми прибули до Бретлборо пізно вночі. Т майже оціпів від холоду, і оскільки на кухні палав вогонь, ми, напівзамерзлі пасажири, заволоділи каміном і, коли достатньо розморозилися, замовили вечерю, яку нам і дали протягом години. Рано вранці наступного дня я придбав приватний транспорт до Ньюфейна, а коли ми прибули на околицю міста, я почав розпитувати про помешкання сквайра Бобінса.
«О, сквайр Бобінс, людина з передньою рукою. Хіба він…» «Ну, я не знаю, скільки в нього рук і скільки ніг, але я хочу знайти містера Асу Бобінса з Ньюфейна». «Ну, так; ви бачите там пагорб із червоною будівлею збоку?» «Так». «Ну, це ферма сквайра Бобінса». Я зупинилася в таверні приблизно за півмилі від місця, щоб поправити свою сукню, і під час операції подумала, що мала замерзнути. І з усіх місць у будь-якому північному регіоні, які я коли-небудь відвідував, я вважаю Вермонт найхолоднішим. Оскільки мені залишалося йти лише півмилі, я почав йти по снігу, підійшов до будинку й запитав містера.
Бобіни. Він підійшов до дверей, я сказав йому, хто я. Він потиснув мені руку, запросив увійти та прийняв мене дуже сердечно, скликавши всю сім’ю побачити їхнього нового двоюрідного брата. У нього на кухні палав вогонь, я ще раз добре розтопив його, а був суботній вечір, і неодружені хлопці та дівчата були вдома. Ми добре наїлися горіхів, яблук, сидру та пончиків, і такий вогонь! Велика пожежа в Лондоні, 166G, була дещо більшою, але, звичайно, не набагато гарячішою. Камін мав десять футів завдовжки, чотири фути завглибшки, а від вогнища до димоходу було шість футів, і він був заповнений запаленими гікорвовими полінами, що розгорталися, від кінця до кінця.
Оскільки ці люди дуже рідко зустрічалися з кимось із атлантичних держав, мій візит був досить цікавим. Ми розмовляли на багато тем, майже до дванадцятої години, коли я почав відчувати себе трохи сонним. Моя двоюрідна сестра Мелісса провела мене до моєї кімнати й побажала добраніч. Зачинивши двері, я відчув жахливий холод і, оглянувши постільну білизну, злякався, що ляжу холодно. Потім в одному кутку кімнати була ванна з душем, від вигляду якої я здригнувся; і після того, як лягти в ліжко і добре підібратися, почав труситися в хорошому стилі. Про сон не могло бути й мови, і після двох-трьох годин тремтіння я задрімав і мені наснилося, що я лежу на айсбергу.