На борт було привезено велику кількість рому, без будь-яких обмежень; отже, члени екіпажу постійно були п’яні та дуже сварливі. Ночі були жахливі як серед офіцерів, так і серед матросів. Не проходила ніч без бійки. Я вибрав спальне місце біля перегородки каюти, затиснувся в кутку і, як тільки повечеряв, заповз туди, щоб вийти з галасу. Серед чоловіків у трюмі було кілька поганих жінок, які зазвичай брали участь у бійках, причиною яких вони часто були, і майже ніколи не були без пари чудових чорних очей. Багато ночей я лежав у своїй затишній схованці й дивився на п’яну метушню переді мною, і як гірко я оплакував свій курс, вступаючи до флоту, оскільки, мабуть, це був лише зразок мого дворічного життя на борту військового корабля.
Цей раптовий перехід від цивілізованого життя до проживання серед звірів переповнив мої почуття. Я зрозумів, що переді мною є важливий урок і що чим раніше його засвоїти, тим краще, а саме: робити все якнайкраще, і, як каже стара приказка, «немає сенсу плакати за пролитим молоком»; помилкам, які вже трапилися, неможливо запобігти, хоча іноді їх можна виправити. Помилки та безглуздість минулого можуть навчити нас бути більш обережними щодо майбутнього; але ніколи не можна дозволяти йому паралізувати нашу енергію або піддавати нас слабкому ремству. «Я знав, що мені не слід довго залишатися на борту гарматного човна; мої звички були хороші; я не вживав дурманних напоїв; ніколи не грав у карти і ніколи не потрапляв у погану компанію; і в мене виникла ще одна весела думка, яка полягала в тому, що мене можуть підвищити до звання теслі, оскільки я був, тепер лише товариш по теслі, і я вирішив виконувати свої обов’язки. обов'язок сумлінно, а решту залиште Ґроду.
Одного разу вночі, близько дев'ятої години, нас стривожили жахливі крики з одного з інших човнів, які вітали нас і водночас продовжували жваво стріляти; ми могли розрізнити крізь темряву човен, який стрімко плив до берега, і грубий голос, який вигукував: «Бод на вечерю! Кров на вечерю!» Лейтенант. Оденгаймер привітав усі канонерські човни, наказав їм сісти в човни та кинутися в погоню за втікачами. Весловий човен миттєво потягли поруч із шістьма чоловіками, з яких один був один і мічман, наказаний у неї; кожен чоловік був озброєний зарядженим пістолетом і саблями, ми потягнулися прямо до човна-втікача, який тепер був близько до берега Брукліна, і, як тільки вони побачили, що їх переслідують, вони знову рушили на бік Нью-Йорка.