Все це було зроблено менш ніж за хвилину. Потім капітан обрушив на мене залп прокльонів, називаючи всіма жахливими іменами, які міг придумати, за те, що я викинув капот за борт. Я не зважав на його прокльони, а стрибнув у кормовий човен разом із трьома іншими чоловіками^ Її негайно спустили, і коли ми опинились у воді, а снасті відчепили, ми виявили, що пробка вимкнена, і її неможливо знайти. Ні шпильок з дірками теж не було. Ось ми були в човні з відключеною вилкою, без засобів веслування, шквальний вітер і бурхливе море, і ми йшли шукати потопельника. Проте не було часу розмірковувати про нашу поспішну необережність. Хлопці висували весла, тримаючись однією рукою, а другою тягнучи.
Я вставив великий палець у пробку, поки не зміг відірвати щось, щоб зупинити воду, що мені вдалося зробити. Ми рушили в напрямку чоловіка, як його було видно з бізань-оснастей, вони вказували на нас у цьому напрямку; але ми могли б трохи просунутися через брак шпильок, багато води в човні, швидкий дрейф у підвітряний бік і близьку ніч. За цих обставин ми вирішили повернутися на корабель і ледве підійшли до того, щоб підбити човен уздовж борту. 1 стрибнув на борт і за кілька хвилин зробив кілька шпильок. Інший екіпаж стрибнув у човен, рушив і підняв чоловіка на борт.
Він сидів у капюшоні дуже зручно, але сказав, що (після того як ми піднялися на борт корабля), коли човен повернув назад, я подумав, що залишився, і відкрив свій ніж, який я тримав на шиї, і якби я побачив, як корабель відпливає, я вирішив перерізати собі горло і таким чином негайно покінчити зі своїми стражданнями. Весь цей час капітан марив, як божевільний, проклинаючи всіх і вся. Він поводився дуже огидно. Цей чоловік, якого ми щойно врятували, і якого звали Сміт, виявився неповнолітнім лиходієм, про що я матиму нагоду згадати іншим разом.
Оскільки я спостерігав за нашим гнилим кораблем, це правда, що це відкриття не загрожувало безпосередній небезпеці; хоча це може істотно вплинути на рейс; якщо вважалося за необхідне повернутися або навіть досить довго чекати в іноземному порту для необхідного ремонту. Я відразу зрозумів, що багато чого лягло на мене, і мушу зізнатися, що, хоча я не любив капітана, я все ж хотів показати йому, що, незважаючи на його образи, я мав достатню гордість, щоб він побачив, що я хтось, і сказав йому, що якби я міг мати двох хлопців, яких я мав би вибрати, і оскільки ми зараз займаємось південно-європейськими ремеслами, і, цілком ймовірно, мала б бути гарна погода, це з дубовими дошками та іншими матеріалами, які ми мали. багато на борту, я міг би відремонтувати корабель на проході.