Але завдяки Божій милості воно зажило, і я не був, як я боявся, позбавлений вільного руху моєї ноги. Сидячи на палубі, однієї неділі, здається, 4 листопада, я спостерігав, як блокуюча ескадра вирушила з-під Св. Лоренцо, де вони зазвичай лежали, і підійшла до якірної стоянки в Кальяо. Коли вони підійшли майже до обстрілу фортів, останній почав кидатися на кораблі, що було дурним кроком з боку іспанців, оскільки це дало Кокрейну чудову можливість виміряти відстань, яка мала бути якомога ближче до Есмаральди, і водночас бути осторонь від пострілу з фортів.
Кораблі безпечно стали на якір, але не згорнули вітрила. Тепер я був цілковито впевнений у власному розумі, що щось було на вітрі, і що незабаром буде зроблено якийсь рішучий крок. Це був полон македонця за блокаду? Чи торговельні кораблі, на борту яких були великі суми в доларах і чистому сріблі? Форти були наповнені людьми, і багнети olistenino- на сонці, гарячі стріляні батареї вздовж пляжу всі укомплектовані. Ми також прийняли запобіжні заходи на випадок, якщо щось трапиться, а саме: поставили катер під носом, з якорем і тросом, на випадок, якщо нам доведеться скинути ланцюги.
Капітан Даунс був у Лімі, а кілька наших офіцерів були на березі; останній, однак, піднявся на борт на заході сонця. Двоє лейтенантів «Есмаральди» вечеряли на борту нашого корабля, і о 9 вечора, якраз коли я повернувся до свого гамака, який висів над насосами на гарматній палубі, почув, як вони побажали добраніч і пішли на борт свого корабля. Невдовзі я заснув і, думаю, менше ніж через півгодини мене розбудив жахливий шум. Я зістрибнув із свого гамака, як міг, кульгавою ногою, помітивши, що наш корабель у великій метушні. Я визирнув із отворів гарматної палуби й побачив «Есмаральду», очевидно, у вогні, спричиненому безперервною стріляниною.
Вона була дуже близько до нас; ми чітко чули кожен наказ. «Відріжте все, що завгодно, крім простирадл і палиці». — Опустіть верхні вітрила, піднесіть руку вгору, британці. Ось півдюжини іспанців на верхах, сер, що ми будемо робити з Джемом? «Витягніть негідників за борт», — каже хтось на палубі. «Ура, серденько! Вона наша. Стрибайте в човни, британці! Вилазьте буксирний трос». Протягом цього часу ми могли бачити бій на гарматній палубі, а Кокрейн керував лонжероном, і саме він перерізав троси ланцюга. Навколо нас лилися форти, і багато з них були розпечені.