Я бажаю цього — я молився про це — але не відчуваю цього». Таким був дрейф власного добровільного зізнання цього чоловіка, зробленого з великою скромністю та смиренням. Я провів з ним чимало часу — молився з ним — дав йому позначені уривки в різних частинах молитовника, щоб він їх прочитав, і залишив його; тоді як він щиро благав, щоб я був з ним якомога частіше. Я побачу його знову. Завтра, рано вранці, я піднявся на борт «Сент-Мері» сьогодні вранці, 15 числа, щоб відвідати в'язня, термін життя якого, на думку більшості офіцерів флоту, наближається до кінця.
Я знайшов поруч із ним лейтенанта П. (офіцери збили), молодого неповнолітнього, якого варто похвалити за те, що він дотримувався щодо цієї людини. Лейтенант П. був тепер irivino-]mn християнським радником і намагався сприяти його підготовці покинути світ. Він також уже був у головнокомандуючого, щоб висловити свою надію, якщо вона сумісна з його поглядами на збереження впливу дисципліни на флоті, що цього чоловіка можна буде помилувати. І в'язень не здавався безчутливим до такої доброти; і ніхто не може дивитися на це без схвалення та похвали щодо лейтенанта П. і відчувати, що це був справді недобрий удар, який слід було завдати такому офіцеру.
Молодий чоловік продовжував плакати, не маючи надії, що час його смертного життя продовжиться після «завтра», як він сказав, у цю годину, коли ми тоді розмовляли, «і може бути, що він сам міг би побачити комондора і благати перед ним своєю рідною мовою за своє життя — але здавалося, цього не могло бути, і я більше не думатиму про це!» Година, і більше минуло! і основна частина інтерв’ю була присвячена розмові на теми, які складають план спасіння через Ісуса Христа, який прийшов спасти грішників. Човен, який прибув за мною, від Сент-Мері, у відповідь на сигнал, поданий Камберлендом, піднявся на борт Сент-Мері.
Марії, сьогодні вранці, у четвер, 17, трохи після 9 години, оскільки звідусіль не було виявлено жодних ознак того, що нещасний чоловік, засуджений на смерть, буде помилуваний або відстрочений. Було зроблено багато припущень щодо прихованого задуму головнокомандувача, і висловлювалися різні настрої щодо ймовірності того, що страта відбудеться. Я вважаю, що в ескадрильї було досить поширене враження, хоча це почуття, здавалося, змінювалося в різні години, що цього нещасного чоловіка в останню мить буде помилувано. Я сам відчув на собі вплив цього враження і зволікав до сьогоднішнього ранку, щоб повідомити капітану про бажання, яке в’язень висловив мені вчора, щоб я був з ним у день страти.