Blu42 Media

Комітет пильності в Сан-Франциско, боротьба зі злочинністю та суд Лінча

сторінка 388/407

Я сказав йому, що коли інші сторони підпишуть це, щойно я зможу їх зібрати, ми заплатимо йому. Не знайшовши одного з інших, папір залишився в нього кілька днів. Одного разу, гуляючи по площі, я зустрів одного адвоката та ще одного. Вони йшли разом. Він дуже різко назвав мене по імені та сказав: «Ви знаєте номер мого офісу, сер, і якщо ви не подзвоните й не отримаєте цей папір, я подам на вас до суду. На жаль для мене, у мене ніколи не вистачало філософії, щоб витримати образу. Я підійшов і сказав йому, що якщо він знову розкриє мені рот у такій образливій манері, я поб’ю його з ніг.

Він зблід, як смерть, і більше нічого не сказав. Джентльмен, який йшов з ним, пішов, соромлячись свого товариства. Я негайно пішов до його офісу, розповів про цю справу його партнеру, який у дуже джентльменській манері побажав, щоб я більше не звертав на це уваги, сказавши, що він знає, що Ве був замкнутим хлопцем, і хоче отримати все, що він міг отримати, додавши, що коли сторони будуть готові, просто заходь, і ми все вирішимо. Я познайомився з іншим хлопцем через кілька днів у банку Велла. Тоді він був ввічливим, як французький перукар. Комітет пильності тепер був ідеально організований, з регулярно призначеними офіцерами в кожному відділі, з широкими та зручними кімнатами для суду та ув’язнення. ^ Багато найповажніших і найвпливовіших чоловіків у Сан-Франциско були членами.

Наступним винуватцем став англійський грабіжник, якого затримали на місці злочину. Пролунав дзвінок тривоги, негайно зібрався суд, судили грабіжника, засудили і отримали вирок, щоб готуватися до смерті, за годину. I відшкодування за виконання вироку було зроблено в кінці пристані. Священнослужитель люб'язно зголосився доставити його до місця страти. _ У свій час злочинець беджран проклинати й лаятися, неабияк ображаючи доброго священика, який продовжував сумлінно закликати його до покаяння. Бідолашний введений в оману засуджений, очевидно, був невблаганний до тих пір, поки до нього не підбігли, а потім слабким голосом запитав священика, чи є для нього надія.