З нами тоді в гавані лежали три американських судна, два кораблі і бриг. Екіпажі цих суден, а точніше стільки, яких він міг пожаліти, зійшли на борт нашого корабля під час візиту, який, безсумнівно, мав на меті дружній візит, і він був би таким і закінчився добре, якби не той проклятий божевільний лікер під назвою арака, зроблений із какао-горіха, божевільніший за своїм впливом, ніж будь-який інший п’янкий напій на землі. Наша команда була повідомлена про запланований візит і надала велику кількість грогу для цієї нагоди. Близько 9 години вечора вони почали дуже шумно. Тут була наша власна команда, вісімнадцять, і двадцять чотири інші, всього сорок два, намагалися співати та ревели в найстрашніший спосіб.
Містер Ліч пішов уперед і проспівав їм унизу, що їм пора сідати на борт своїх кораблів. Йому відповів дуже зухвалий і непристойний відповідь одного з нашої команди. Пан Л. був добрим і джентльменським офіцером, і така відповідь одного з наших людей, який завжди отримував від нього добре ставлення і добрі слова, заслуговувала суворого покарання. Містер Л. прийшов на корму; на квартердеку були троє помічників, боцман і я. Містер Лі, другий помічник помічника, був високим, міцним хлопцем і дуже могутнім. Він побажав, щоб містер Ліч дозволив йому піти вперед і наказав їм піднятися на борт своїх кораблів. Пан Л. думав, що почекає ще трохи, коли, ймовірно, вони підуть самі.
Я багато працював упродовж дня, і спустився до свого гамака, який був у рульовому відділенні, і ледве заснув, коли голос із палуби вигукнув: 11 Стрибай, тесляр, і розкрий грудну клітку". Я вискочив і побіг на палубу, до якої я ледве дістався, як рукоятка прилетіла, торець через край, просвистівши біля мене. На руці стояв чоловік. Скринька, жахливими клятвами, «містер Лі наздогнав шпильку, і одним ударом скинув хлопця зі скрині, а потім розбив її. Цього разу натовп кидався на корму, вигукуючи: «Вижени негідників за борт!»
Я на мить ухилився в камбуз, поки не зрозумів заколот. До цього часу обидва помічники отримали заряджені лопати і тримали їх на зведеному курку, присягаючись, що якщо вони підуть далі на корму, то вистрілять. «Вогонь і будь», — сказав Сміт (тих хлопців, яких ми врятували від потоплення на початку плавання). Тепер вони наблизилися до нас, і ми заспівали «Повстання I». Поруч із нами стояв французький корабель, який почув скандал і готувався прийти нам на допомогу. Ми бачили, як ліхтарі бігли вперед і ззаду, а їхні люди сідали в човни. Ми вже були на кормі на лонжероні через шлюпбалки човна, готові стрибнути за борт.