Після того, як віскі закінчилося, наш корабель став небесним, порівняно з тим, яким він був раніше. У в'язниці завжди були бідолахи*, і майже в кожному випадку причиною їх ув’язнення було віскі, і щонайбільше двічі на тиждень усіх викликали, щоб спостерігати за покаранням, у цей час ув’язнених виховували.* Місце ув’язнення біля камбузу та під наглядом вартового. і отримав, відповідно до характеру злочину, стільки ударів батогом, скільки капітан вважав за потрібне завдати. Але тепер усе затихло, жодної сварки на палубі причалів після того, як гамаки розкинули, ніхто не прошмагав за те, що пропустив збори, лев став ягням.
Жодного нахабства офіцерам, метаморфоза завершилася. Щоб оцінити це, потрібно було стати свідком, і наслідки цього випадкового, хоч і щасливого позбавлення, яскравіше проявились в одному нещасному молодому чоловікові, ніж у будь-якому іншому, хто одразу потрапив під мою увагу. Він був старшим сином дуже поважного священика, який багато років проповідував у містечку поблизу Бостона. Вільям N — — n отримав освіту в коледжі та навчався для служіння; він пристрастився до запальних спиртних напоїв, і це розрослося в ньому так швидко, що незабаром він став відомий як п’яниця. Його неодноразове сп'яніння справді звело сивину надто поблажливого батька з сумом у могилу.
Вільям, тепер покинутий п’яний, пішов, вступив на службу в Сполучені Штати як моряк (морський солдат) і розпочав свою першу службу на борту «Македонія». Траплялося, що він вішав свій гамак або його номер був біля дверей моєї парадної, на палубі причалу. Недовго я був на борту корабля, перш ніж я познайомився з його історією, був знайомий дещо з його шановним батьком і його молодшим братом. Багато разів я сидів поруч з ним, коли він марив п’яним, і навіть коли його мізки були неабияк просякнуті віскі, його мова була прекрасною; а коли він протверезів, гірко нарікав на свою спрагу до рому. Він ридав і плакав, як дитина.
Я бачив, як офіцер, як покарання, закинув у горло цьому бідолахі півпінти лампадного масла. Його били батогом по трапу, били ногами та стукали, як собаку, але все марно. Віскі узурпував інтелектуальну імперію, і те, що могло бути геніальним розумом, було приречене бути порожнім. • Вільгельм Xn був тепер одягнений і при здоровому розумі: його розмова свідчила про глибоке розкаяння. Але на жаль! це було лише на короткий час. Злий дух справді залишив його ходити безводними місцями, шукаючи відпочинку та не знаходячи. Його розум «був охоплений і прикрашений лише на короткий проміжок часу. Дуже скоро мали увійти сім інших духів, злісніших за першого, і останній стан цієї людини може бути гіршим за перший.