Це був солдат, чиїм єдиним обов'язком було запобігати вивезенню золота; він мав повноваження обшукувати осіб або багаж, якщо він підозрював будь-яку спробу порушення закону. Ось я був, закутаний у гроші, і стояв на доларах; і моєю єдиною метою було безпечно сісти в той човен, і тоді все буде гаразд. Але як мені потрапити до неї? ось в чому питання. Вона лежить на десять футів нижче від вершини пристані, і я повинен проникнути в неї тут, тому що, якщо вона підійметься до сходів, мене неодмінно обшукають, а якщо я спробую злізти за каміння, мої черевики зійдуть і я втрачу гроші.
Я побачив, що солдат поклав на мене очі, тому не виявив бажання сісти в човен. Наразі містер Ігл, мічман, який зрозумів цю справу, затримався кілька хвилин, але незабаром кілька джентльменів вийшли на посадку, які на кілька хвилин привернули увагу солдата; миттєво я витягнув долари зі своїх черевиків у пазуху і менш ніж за півхвилини опинився в човні, і містер Ігл негайно відштовхнувся, і я безпечно сів на борт зі своїми грошима. Я ще не був у Лімі, яка лежить приблизно в шести милях від Кальяо. У компанії з чотирма мічманами ми залишили корабель, щоб відвідати це відоме місто, роздобули коней у Кальяо і зійшли близько 10 години, А.
M. Дорога гарно затінена високими та величними деревами; в'їзд до міста справді чудовий. У той час, коли ми були там (1821 рік), у місті був лише один поважний готель, який називався Casa Blanca, або білий дім. Це був великий заклад, який часто відвідувала фешенебельна частина мешканців, які приходили туди за чудовою кавою. Це також був чудовий курорт для священиків, які часто залишалися до першої чи другої години ночі, граючи в більярд і пиючи вино. Коли ми прибули, я пішов до хазяїна і попросив його надати нам кімнату, але він не міг цього зробити, оскільки в будинку не було вільних кімнат; але сказав, що надасть нам спальне місце, де ми всі зможемо бути разом.
Я попросив його приготувати нам вечерю в англійському стилі, оскільки нам не сподобався іспанський режим. Він дав нам смачну вечерю з курчат, яєць і чудової кави; і десерт зі смачного винограду і зеленого інжиру. Ми віддали йому наші гроші для безпеки, бо нам казали, що місто рясніє шахраями, злодіями та вбивцями. Один із наших молодих джентльменів дуже хотів після вечері прогулятися в околицях готелю. Ми намагалися відрадити його від кронів: виходьте, бо темно, він може заблукати або потрапити в халепу. Наші заперечення були марними. На ньому був кортик і вісім доларів у кишені, і менш ніж за годину він повернувся в супроводі солдата.