Містер Персіваль (тепер капітан Персіваль) керував відділом такелажу. Ми також поставили верхню галантну щоглу на носі, а іншу — на грот-щоглі, а потім поправили пояс, який був підігрітий бурхливим морем, отримали верхні вітрильні ярди на кожній частині, на яких ми могли нести ціле верхнє вітрило за гарної погоди, і верхні вітрила над ними. Наш фок-гік йшов разом із передньою щоглою, а носова стріла була підпружинена так, що все, що ми могли зробити вперед, це поставити стрілу в польоті, і за два-три дні ми були цілком затишні. Коли ми повернули корабель додому, ми були за тисячу миль на схід від Норфолка, і куди ми прямували.
Наша бурова установка була цікавою. Одного разу, коли ми поверталися, ми побачили бриг, який опускався з попутним вітром через наш нос. Ми відкинули вітрила й прилягли до неї, оскільки капітан хотів поговорити з нею. Він пробіг зовсім поруч із нами, не показуючи жодного кольору. Капітан Доунс привітав його, на що він не відповів, мабуть, маючи намір пробігти повз нас. — Обов’язково, сер, — сказав капітан Доунс. Він не звернув уваги на цей наказ і не показав жодних кольорів. «Приберіть лукову рушницю й дайте йому постріл поперек лука, сер», що було сказано, ніж зроблено. Це привело його в орієнтацію; він підійшов під наш квартал, але не показав жодного кольору.
Ми самі не підняли нікого, тому що у нас ще не було приготованого місця для них. «Чому б вам не підняти свої прапори?» - сказав капітан Даунс. «Чому б вам не підняти свій?» — сказав незнайомець. «Ти негідник, якщо ти не показуєш свої кольори, поки не дам тобі шльота» Потім він наздогнав свій прапор, струснув його (він був англійською), а потім кинув його. «Підніміть свій прапор на піку, сер». До цього моменту він був близько під нашою кормою. Англієць підняв голову і сказав: «Я не знаю, хто і що ти; такий диявол», — і водночас показав свої кольори до свого піку.
Капітан Доунс розповів йому про наше лихо і побажав, щоб він доповів нам про своє прибуття, що він і пообіцяв зробити, і врешті-решт виявився розумним хлопцем. У ніч після продажу стався інцидент, про який я мав згадати раніше. Приблизно о 10 годині чоловік на баку заспівав: «Хтось кличе корабель, сер!» Я випадково опинився в цей час на палубі. Офіцер d o w d to Kj > GO H CO W o d u H o» c to o з палуби виступив і наказав замовкнути. Ні від кого не було чути жодного подиху, коли ми почули, мабуть, з невеликої відстані за погодою, як: «Ха! Га!