Армією командував генерал де Бурмон, а флотом — адмірал Бупер. Війська висадилися в Сіді-Феруч, приблизно в тринадцяти милях на захід від Алжиру, і після важкої битви при Струклі та захоплення фортів навколо міста Алжир беззастережно здався. Він припинив правління Хусейна та турецьке панування в Алжирі. Війна, яка тривала майже двадцять років, залишила Францію майже беззаперечним господарем країни; оскільки після капітуляції Абд-ель-Кадера війна проти тубільців обмежилася невеликими експедиціями для покарання кількох непохитних племен. Цей надзвичайний вождь, який здався Франції в 1847 році, народився в таборі біля Маскара в 180G році.
Батько відвіз його до Мекки у віці восьми років, і, демонструючи велику швидкість сприйняття в юності, багато зусиль було приділено його освіті. Виявляється, Моххі-ед-Дін, його батько, задумав можливість заснувати арабську династію в Алжирі, і такі ідеї були вселені в розум вуно-Абд-ель-Кадера. Проте їхні розмови на цю тему набули надто великого розголосу та викликали підозри у бея Орана, який заарештував і батька, і сина; Невдовзі вони були звільнені за умови виїзду з країни. Вони повернулися до Мекки, по суші пройшли до Тунісу, а звідти морем до Александрії. З Мекки вони відвідали Багдад, а в 1828 році повернулися додому, але цьому кроку не було зроблено жодного спротиву.
Вони, мабуть, відмовилися від політики, вели дуже аскетичний і моральний спосіб життя і здобули повагу всіх. Анархія серед арабів, яка послідувала за завоюванням Алжиру, дала можливість задовольнити амбіції Абд-ель-Кадера; він згуртував навколо себе племена свого найближчого сусідства, поставив себе на чолі їх і спонукав їх своїми віршами, в ім’я Пророка, до опору загарбникам; його зусилля стимулювалися обіцянками допомоги від імператора Марокко». «Його походження від Магомета та удаване видіння, в якому він представляв себе таким, що сидить на чудовому троні та виносить суд над арабами, не малою мірою сприяли посиленню його впливу.
Нарешті, зібравши значні сили, він напав на гарнізон Орана і на деякий час змусив французів залишитися в межах своєї оборони. У різні часи з ним укладалися мирні договори; але неспокійність арабів і агресивний дух французів незабаром спричинили їх розгром; місця, які після розпуску уряду регентства отримали власну незалежність під владою еміра, потрапили одне за одним до рук французів; так було з Тлемсеном, Маскаром, Мостаганемом та деякими іншими. Нарешті він зазнав значних переслідувань і змушений був постійно ховатися в пустелі — його супроводжувала численна кавалерія, і він завдав великих втрат французам, з’явившись там, де його найменше очікували, і припинив постачання.