Blu42 Media

Долі товаришів дитинства, в'язні каторги та моральні уроки

сторінка 362/407

Молодша дівчина сиділа і в’язала, не маючи ні панчохи, ні черевика. Також вона була бідно одягнена. Але найбільш вражаючою сценою була дружина, яка сидить з немовлям біля грудей. Бідолашна жінка дивилася на саму картину смутку, її очі запали, обличчя було блідим і зморщеним, наче сльози часто текли з цих тьмяних куль. Немовля, яке годувало грудьми, мало на собі всі риси горя своєї матері, виглядало виснаженим і хворобливим, ніби воно ледве могло знайти достатню поживу з джерела природи, щоб підтримувати своє сумнівне існування, і коли її представили виснаженій дружині, вона прийняла мене з якоюсь меланхолійною радістю, ніби сказала: «О, сер, боюся, що вже надто пізно!» За кілька хвилин вона, здавалося, пожвавішала і сказала, що відчуває радість, що її чоловік підписав зобов’язання, «і о!

Я молюся, щоб він зберіг це». Я побачив їхні потреби, попрощався з ними і пішов додому. Рано наступного ранку я напакував кошик на два бушелі, повний провізії, з деякими предметами одягу, і послав його їм, і через кілька місяців отримав приємне задоволення почути, що з ними все гаразд. Я чув від них. Читачу, у цій історії немає вигадки, і ти думаєш, що я коли-небудь втрачу цінність провізії, яку я дав цій сім’ї, я маю розповісти тобі ще одну історію про державну в’язницю, а потім розповім про щось інше.

Я думаю, що це було восени 1835 року. Я відвідував баптистську церкву на Федеральній вулиці, під пасторською опікою преподобного Вільяма Хейга. Кілька разів на наших молитовних зібраннях у ризниці я помічав дуже джентльменського вигляду молодого чоловіка, який зазвичай носив великий суконний плащ, його волосся було розпущене в першому стилі. Він був постійним служителем у суботні дні, а також на всіх молитовних зібраннях. Він часто відвідував пастора, розмовляючи в основному про релігію, і познайомився з дияконами та провідними членами церкви. Він часто брав активну участь у засіданнях конференції, і одного недільного вечора він підвівся і протягаючим, меланхолійним голосом сказав, що був дуже вражений злочестивістю молодої леді в будинку, де він жив.