Вона знову трохи виправилась, але не залишила нам надії; і з великим трудом ми дістали сокиру й відрубали фок-щоглу. Це була важка робота, бо дуло так сильно, що ударити сокирою було майже неможливо. Нам вдалося перекинути його через бік, від чого їй одразу полегшало. Все ще висів на підвітряному оснащенні, до якого не можна було дістатися; але нарешті нам вдалося прояснити це. Потім він розвернувся під кормою, відбив кермо та пошкодив кормову стійку. Ми зрізали такелаж грот-щогли, але він дув так сильно, що ми не змогли зробити АВТОБІОГРАФІЯ..001 більше. Щогла через важкий крен частково зламалася в кільватері палуби й розкололася приблизно на п’ятнадцять футів; бути міцною палицею було неприємно йти.
Тепер ми лежимо з колодою поза водою. Усе в трюмі перемістилося, наші бочки з водою спорожніли, провізія мокра й зіпсована (крім м’яса). Зараз буря трохи вщухла. Ми взялися до наведення ладу. Море все ще було дуже високо, що ускладнювало багато чого; але якщо ми зможемо отримати від неї щось, щоб утримати її стабільно, ми, можливо, залишимося на борту кілька днів і матимемо шанс, що нас злетять. Ми були дуже виснажені, не їли нічого майже двадцять чотири години. Усі занепокоєно оглядали горизонт, щоб помітити щось, схоже на вітрило; коли радісний вигук "вітрило хо 1" вітав наші вуха.
Була помітна маленька цятка, яка, очевидно, карбувала нас. Тепер усі очі були пильно прикуті до незнайомки, і незабаром, на наш жаль, виявили, що вона віддаляється від нас; напевно нас не бачили. Наші почуття легко уявити. Незабаром ми натрапили на спосіб, який був засобом нашого збереження. На борту була гармата, що лежала прямо під люком, яку нам вдалося підняти; там також була герметично закрита жерстяна коробка з порошком, яку нам пощастило дістати, а в одного з чоловіків були сухі сірники. Ми тричі вистрілили з рушниці, коли судно змінило свої кольори, і негайно повернули галс і стали за нас.
Вона підійшла приблизно за півмилі від нас, спустила свої човни й підійшла до нас, незважаючи на те, що дуло дуже свіжо. Ми всі благополучно піднялися на борт корабля «Хемпден» з Гамбурга, капітан А. Хансен, який прямував із Мексиканської затоки до Гамбурга. У той самий ураган їй накинули ріг на кінці балки, і вона збиралася зрізати їхні щогли, але, розбивши їхні бочки з водою, вона виправилася. Капітан Аріансен сказав нам, що вони побачили щось «чорне», але не міг зрозуміти, що це за об’єкт, поки не побачив дим. Ми були на борту «Гемпдена» тридцять днів, протягом яких до нас ставилися дуже люб’язно. З повагою, ваш СЕМЮЕЛ Ф. ХОЛБРУК. H H H-l I— i Pm o o w Я просто додам тут, що після мого повернення до Сполучених Штатів я зробив заяву Департаменту у Вашингтоні, про наш порятунок і доброзичливе поводження з кап.