Нарешті мені вдалося вивести її на глибоку воду, щоб більше ніхто не міг піднятися на борт. Потім ми вийшли на пароплав, і коли всі пасажири були на борту, його палуба була лише за кілька дюймів від води. Ми збилися так тісно, що не було місця ні сісти, ні лягти. Ніч була холодною, і бути мокрим було дуже незручно, до того ж ми були змушені стояти по кісточки у воді до ранку. Протиснувшись серед натовпу, я наблизився до котла, але мене відігнав ірландець, який належав до човна. Про опір не могло бути й мови. Рано вранці наступного дня ми були поруч із фортом Карлос, сонце зійшло чудово, і ранок був чарівним.
З якою вдячністю я приймав його сяючі промені на своє вологе й тремтяче тіло. Але тут була ще одна складність: командир форту заборонив нам проходити. У них були готові стріляти по нас гармати. Наш капітан, п’яний, пихатий хлопець, поклявся, що будь-яким чином пропливе, але його переконали поставити човен на якір, зійти на берег і домовитися з командиром. «Цей форт знаходиться біля входу в річку Нікарагуа, і право на навігацію в ньому не обговорювалося. Коли питання було вирішено, ми продовжили шлях, і через необережність капітана човен врізався в берег і зламався з керма. Ми закріпили на носі кентуккійське весло й пішли вперед.
Наш човен міг йти не далі порогів, перепливати через які надзвичайно небезпечно. Завжди готуються перевірити човен перед тим, як підійти занадто близько. Човен, який слідував за нами, понесло серед скель, не перевіряючи в сезон, він був майже знищений, і багато його пасажирів потонули. Наш човен був Bto] в сезон, і його безпечно тягнули вздовж берега. Тепер треба було залишити цей човен і взяти той, що на олов’яному Біде, або нижче порогів. Вона щойно прибула з Грейтауна з пасажирами, які мали проїхати дорогою, з якої ми щойно виїхали, прямуючи до Сан-Франциско. Ставка на відстань* для човнів становила півмилі.
Я сів на пароплав, який піднімався вгору, очікуючи зустріти друга, який прямував до Каліфорнії. Зайшов до її каюти, а там було аж тридцять хлопців різного віку, розмірів і комплекції, які були вдягнені в свої найкращі сукні та які, здавалося, готувалися до балу B FF, а не до бродяги по багнюці. Здавалося, моя поява їх дещо налякала; Я вибачився за своє вторгнення, сказавши, що шукаю джентльмена, якого сподівався знайти на борту. Там, здавалося, були дві жінки, схожі на матрон, які, здавалося, мали певний контроль над рештою. Тож я звернувся до них: «Пані, я бачу, ви всі готуєтеся вийти на берег.