Вони обидва, очевидно, були побожними людьми, членами християнських церков у Бостоні, і з ними я був знайомий раніше, перш ніж покинути Сан-Франциско. Між нами було зрозуміло, що грошові перекази повинен робити мені кожний пароплав, доки не закриють справу. Я відплив із Сан-Франциско в Теннессі. Кілька пасажирів захворіли, а один помер до того, як ми дісталися Панами. Ми благополучно перетнули перешийок, хоча частину нашого поїзда було пограбовано, а деякі з них убито. Ми прибули до Чагреса пізно ввечері і з великими труднощами піднялися на борт «Кресент-Сіті», який тоді лежав за три милі. По дорозі додому ми зупинилися на Ямайці за вугіллям. Чимало пасажирів, які перебували на борту, зійшли на берег, пили ямайський ром, захворіли на холеру й діарею й померли, як дурні, після того, як два-три роки витримали труднощі копалень і мали на собі значну кількість золотого пилу, про який, мабуть, їхні друзі знали, куди він пішов.
Я прибув до Бостона в жовтні і, прочекавши два місяці й не отримавши ані листів, ані монет, відчув підозру, що щось трапилося. Я знову вирушив до цієї країни негідників, на пароплаві «Черокі». У нас був регулярний північно-західний шторм, аж до Сент-Домінго. Наш човен стогнав і скрипів, як старий кошик; але вона безпечно відвезла нас до Шагреса, і це було все, чого ми хотіли. Ми взяли човни до Горгони, оскільки в цю пору року це була найкраща дорога. Прибув безпечним і взяв мулів до Панами. Приблизно через чотири години їзди від Горгони мій мул, жорстока тварина, кинув мене на скельний уступ, від чого на кілька хвилин моє тіло перехопило дихання, але, на щастя, обійшлося без зламаних кісток.
Невдовзі мене знову посадили на коня, хоча й дуже боліло; продовжив дорогу, радіючи, і прибув до Панами на заході сонця. Я взяв проїзд у Теннессі й поплив до Сан-Франциско. На третій день після від'їзду з Панами почав відчувати провісні симптоми лихоманки. Декілька вже були вбиті, а один бідолаха, німець, загинув разом зі мною. Мене забрали рано вранці, я була настільки ослаблена, що не могла стояти. Мої друзі відвезли мене на ліжко, викликали лікаря, який приїхав, побачив мій стан і призначив. Мені принесли ліки, але як тільки хлопець пішов, я встиг викинути його з аеропорту, відчуваючи впевненість, що якщо я візьму його речі, то точно помру, як і інші.