Він став на коліна, промовив коротку молитву і був відправлений у вічність. Все проходило в найупорядкованішому і урочистому порядку, весь натовп, здавалося, був вражений урочистістю сцени. Далі був арешт двох відомих грабіжників, яких судили справедливо, маючи всі переваги, які вони могли бажати, поважаючи докази на свою користь. Проте вони були засуджені та засуджені до смерті. Одного разу вночі група міських офіцерів несподівано натрапила на охорону в кімнатах комітету, врятувала цих в’язнів і відправила їх до напівзбудованої міської в’язниці. Але шибеницю було не пограбувати, як покаже продовження. Міська влада, здавалося, раділа цьому, що вони називали торжеством закону чи натовпу.
Комітет пильності не виявляв жодних ознак незадоволення, висловлюючи себе цілком задоволеним, якщо правосуддя віддано грабіжникам. Але дуже скоро виявилося, що після короткого ув'язнення вони будуть звільнені. Комітет розробив глибокий план, який виявився вдалим, щоб забрати цих лиходіїв з місць ув’язнення та виконати вирок, який був їм справедливо винесений. Відповідно, у неділю вранці, що відбулося лише через кілька днів після того, як їх забрали, у кімнатах були зроблені всі необхідні приготування, недоуздки пройшли крізь блоки за дверима, відповідна кількість людей була готова до чергування, карета з чотирма рішучими чоловіками, добре озброєними, а інша, у якій було шість також добре озброєних, прибула до в’язниці, вибила двері, погрожуючи миттєвою смертю кожному, хто протистоїть, схопила в’язнів, посадила їх до в’язниці. карету й поїхав.
Тієї ж миті пролунав комітетський тривожний дзвінок і менш ніж через десять хвилин на місці розстрілу було понад чотири тисячі осіб. Я прибув вчасно, щоб зайняти позицію поруч із цими нещасними людьми. Коли карета прибула, їх витягли, накинули на шию мотузку й одразу розв’язали. Звісно, минуло не більше тридцяти хвилин від того часу, як їх вивезли з міської в’язниці, до того, як вони опинилися у вічності, або, як чесно, для цього. Один із них помер без жодних зусиль, але інший, через те, що мотузка зісковзнула, щоб зачепити вузол на його шиї, дуже боровся і, провисів майже годину, був опущений, і лікар із ланцетом переконався, що він не мертвий; потім його знову підтягнули.