На шляху до Сан-Франциско цей хлопець дав попутникам поради щодо найкращого способу полегшити запор і діарею. Корабель був оснащений найкращою аптечкою, яку тільки можна було отримати, і капітан вільно роздавав усе необхідне. Незабаром після прибуття барка якийсь хлопець змусив лікаря вимагати від власника медичні послуги, надані під час проходу. Власник відразу ж відмовився визнати будь-яку таку вимогу. Тоді другий, згідно з вказівками своїх радників, посадив офіцера на борт барка і розпочав костюм. Мене викликали як свідка або як доказа підсудного. Суд відбувався в халупі, зробленій з левого брусу та грубих дощок.
Я з'явився, погодився на виклик. Стіл для судді був грубим загоном, схожим на те, що ми бачимо в Брайтоні для тимчасової безпеки свиней під час продажу. Там сидів хлопець, схожий на жокея, з матерчатою шапкою з одного боку голови, з сигарою в роті, і його ноги підняті приблизно на два фути над головою, на перекладині. Коли я увійшов до зали суду (?), там стояв високий, сухорлявий хлопець, обвинувач, викладаючи справу судді-жокею, час від часу піднімаючи руку, щоб підсилити свою аргументацію, коли було легко помітити, що він вийшов без голок чи ниток, оскільки під обома руками рукав був майже розірваний, і ніде не було слідів сорочки.
Цей геній запроваджував те, що він називав законом штату Айова, і, коли він добре натякнув, суддя знімав свою сигару й зауважував: «Ну, я вважаю, що ви маєте рацію!» і коли він закінчив свою жалюгідну суперечку, піднявся адвокат мого друга, і він був більшим ослом, ніж той інший. Він зобов’язався цитувати закон штату Міссурі, і ні суддя, ні адвокат не знали про судно чи звичаї на борту нічого більше, ніж каліфорнійський індіанець. Мене викликали, щоб я свідчив про те, що я знав щодо цих питань; і справді, про будь-яку повагу до такого суду, як цей, або щось, що можна витлумачити як неповагу, не було й мови.
Його честь побажав, щоб я пояснив Суду те, що мені відомо про такі справи в атлантичних штатах. Я коротко заявив присяжним, що закон вимагає, щоб усі судна були забезпечені аптечкою з достатнім запасом ліків для подорожі, але не було закону, який би зобов’язував власників надавати лікаря, — і в цьому випадку я ризикнув висловити свою думку, що пасажир, який був лікарем, не мав би більше претензій до власника за медичну пораду чи допомогу до попутника, ніж швець. для ремонту взуття пасажира. Суд оголосив перерву на кілька хвилин, щоб випити, а суддя — випити, перш ніж висунути присяжним звинувачення у цій важливій справі.