Натяк на попередній розділ, що стосується долі моїх товаришів-підмайстрів, — Моя увага знову привернута до теми, коли я зустрів одного, хто був ув’язненим у державній в’язниці, — Кілька років учителем у в’язниці, — Зауваження. — Зустріти давнього знайомого, — Його швидке падіння, — Його сина, — Падіння й ганебний кінець, — Моя дружба з моїм другом, його поведінка, Ознайомитися^ з історією двох молодих каторжників, — Схильність приховувати свої гріхи, — — Зауваження старого грішника, — Його чесна сповідь, — Убивство наглядача, — Звільнення одного моїх вчених як доказ,— Його благородний вигляд, — Звертається до мене, — Надай йому послуги,— Їде до Нью-Бедфорда,— Повертається,— Чи все той самий лиходій,— Невдячна поведінка,— Заарештований, — Засуджений до виправної палати,— Поради молодим,— Завжди готовий допомогти бідним і знедоленим, — Іноді до нього ставляться невдячність, — Допомогти старому п’яниці, — Його щаслива реформа та мирна сім’я, — Забезпечити його необхідним, — Ще одна історія про державну в’язницю, — Лицемірний шахрай, — Його затримання та історія, — Крадіжки, — Звернення за співчуттям, — Не мати з ним нічого спільного.
У попередньому розділі я згадав про долю одних, які були у мене підмайстрами, та інших, які були моїми сучасниками. Одного разу, прогулюючись Вашингтон-стріт, я зустрів певного персонажа, який, кажучи загальноприйнятою фразою, карбував гроші в найпідлішій справі; який зазвичай змішується в найкращому товаристві. Я не зміг утриматися від того, щоб озирнутися на те місце, де я вперше його побачив, хоч і не думав, чи згадаю я коли-небудь його ім’я. Проте я розповім про кілька випадків, які досить переконливо показують, що перетворення державних в’язниць часто не є великим. Протягом кількох років я разом з іншими^ на прохання Товариства доброзичливих людей відвідував державну в’язницю в Чарлзтауні в інші суботні дні^ з метою навчання засуджених, які були поділені на класи, і незмінно приділяв цьому навчанню найбільшу увагу.
Капелан, містер Кертіс, був, очевидно, людиною взірцевої побожності, яка робила все, що залежало від влади для теперішнього та майбутнього добробуту в’язнів, і обов’язково відзначав початкові ознаки покаяння в усіх, з ким спілкувався, також був вірним у про; відзначаючи його зростання, яке в деяких випадках він був задоволеним, завершилося справжнім наверненням, яке в двох інших випадках було засобом отримання виконавчого помилування та передчасного звільнення. На початку мого служіння у в’язниці, оглядаючи каплицю, я побачив чоловіка 2: засуджених, який під час свого учнівства був одним із моїх найінтимніших товаришів, стійким, працьовитим і поважним юнаком.