Blu42 Media

Долі товаришів дитинства, в'язні каторги та моральні уроки

сторінка 361/407

У деяких випадках я стикався з низькою невдячністю та образою. Але нічого, баланс на моєму боці; те, що я віддав із справжньої доброзичливості, не втрачено, але повернеться з великим відсотком. Вузькодушний WTetch, який утримується від допомоги співродині в біді, неодмінно отримає свою винагороду. Я казав, що в деяких випадках мені відплачували невдячністю, але один приємний випадок цінної доброти, про який я зараз згадаю, компенсує десяток інших. Під час вашингтонського руху в 1845 році в сусідньому місті жив чоловік, який багато років був відомим п’яницею. Його родина багато страждала, часто не маючи жодного шматка їжі.

Якось рано вранці один чоловік сказав мені: «Ось пішов старий, він просто прийшов на звичайну п’яницю. Він отримує кілька доларів, а потім, замість того, щоб забезпечити їжею свою сім’ю, напивається, доки його гроші не закінчаться, а потім йде додому і зловживає ними». Я вибіг і схопив його. Я бачив, що він уже почав. Я схопив його за руку й попросив підійти до мене на кілька хвилин. Спочатку він опирався і почав демонструвати бійку, але після довгих умовлянь підсів до мене. Я взяв його гарячкову руку й подивився йому в обличчя. Я сказав: «Тепер ти приїхав до Бостона, щоб провести час у звірячому сп’янінні».

У вас є сім'я, яка хоче отримати гроші, які ви збираєтеся викинути на ром. А тепер, мій добрий друже, йди негайно додому, але перед тим, як ти підеш, мій друг відведе тебе до вашингтонської зали, де ти зможеш підписати зобов’язання, і я впевнений, що якщо ти припиниш пити, ти все одно станеш щасливим чоловіком». Старий слухав уважно; потім він схопив мене за обидві руки і почав плакати, як дитина. Він заявив, що ніхто ніколи раніше не розмовляв з ним у такому стилі, але назвав його п’яним лиходієм і Інші образливі епітети сказав: «Я підпишу зобов'язання!» Мій друг провів його в зал — він підписав і пішов додому тверезим.

Через тиждень після цього інтерв’ю я дізнався, де він живе, і пішов подивитися, як він живе. Підійшовши до будинку, я пройшов повз з іншого боку, щоб переконатися, чи бачу я його і про що він. Його звичайним бізнесом була робота колісника, і він міг мати постійну роботу, якщо б залишався тверезим. Я помітив, що він був зайнятий на роботі, тож я перетнув дорогу та зайшов до свого магазину. Спочатку він мене не впізнав, але за хвилину впіймав мене за руку, запросив до хати, і там була сцена для артиста. Біля вікна сиділа напіводягнена дівчина і шила сорочку в клітку. Сусіди, почувши про його реформу, тепер почали допомагати родині.