Тепер ми побачили, «де лежать наші володіння», і ми стоїмо на пагорбі в Афінах, який міг би називатися Маре-Гілл; але я думаю, що Кекропс не був засновником цього сучасного міста, і воно ніколи не стане центром царської влади під іншим Кодром, ні столицею сучасної Греції; і якби інший Павло колись прийшов сюди проповідувати, він, ймовірно, вибрав би слова свого попередника для тексту: «Нарешті, брати, прощайте, бо я не думаю, що він коли-небудь знову відвідає це місце». Ми повернулися до дому. Оскільки був пізній вечір, нас ввічливо попросили залишитися на всю ніч, оскільки вони рідко бачили незнайомців, особливо тих, хто був аж із Бостона.
Ми погодилися залишитися. Тоді він запросив нас і показав нам свою ферму, яка була схожа на прекрасний оазис у пустелі. Він складався з близько сорока десятин, і -.вас під чудовою культурою. Він прожив на ньому десять років; Раніше жив у Нью-Гемпширі, але, зустрівши важку втрату, пішов із сім’єю в пустелю, вибрав це місце і завдяки важкій праці та жорсткій економії зробив свою ферму такою, якою вона була. «Але, — сказав він, — я схожий на людину, яка пливе на швидкісній річці в човні, що тягнеться проти течії; якщо я хоч на хвилину зупинюся, мій човен знесе, і важко повернути своє колишнє становище.
У нас чудове здоров’я, і ми втратили лише одну дитину, відколи ми тут. Наша старша донька померла в березні, це було для нас важким інсультом, і я думав, що це винесло б і мою дружину". Перед тим, як піти на пенсію, пані знову натякнула на останню хворобу і смерть цієї привітної дівчини: вона дуже необачно відійшла від дому рано вранці, коли земля була досить вологою; її взуття було дуже тонким, вона сильно застудилася, що призвело до швидкої їжі. Вона знемагала. дуже швидко, так що її стегнові кістки стирчали крізь шкіру. Вона благала батька зняти її з м’якого ліжка і дозволити їй лягти на підлогу, щоб задовольнити її, але вона не витримала й хвилини і хотіла, щоб її знову поклали.
Потім вона покликала своїх батьків, маленьких братів і сестер до свого ліжка, поцілувала їх усіх і ніжно впала в обійми свого Спасителя. Цей концерт був чимось схожий на концерт старої леді в Річмонді, і справляв таке ж враження. Я не зміг змішати свої сльози з їхніми. Наскільки міцні узи батьківської любові, які часто здаються вигаданими і сплетеними з самих наших життєвих ниток. Ми пішли відпочити, і, незважаючи на те, що я був досить втомлений протягом дня, здавалося, я міг лежати без сну й споглядати на цю самотню, але милу родину. Тут, лише кілька днів тому, була чарівна квітуча форма, що тільки дозрівала, щоб стати корисною, розрадою її матері, надією її батька, і яку маленькі діти любили в міру своїх можливостей.