І щоб покінчити з цією лиходійною справою, було налагоджено тієї ночі; а вранці наш квондамський в’язень прийшов до мене з веселим обличчям і сказав, що все гаразд; він отримав винагороду і повертався додому на наступному етапі. Хоча ця історія може здатися вигадкою, я запевняю читача, що вона цілком правдива. Ми з’ясували, що Афіни лежать у північному напрямку приблизно за дванадцять миль. Отримали коня та фаетон і почали нашу подорож дуже рано наступного ранку; попередньо приготувавши ситний сніданок. Перші кілька миль пролягали через пристойну місцевість, де пишно росли низькорослі сосни; дорога, правда, була рясно всаджена кущами, де-не-де — кілька червоних і зелених ожин.
Тепер наш шлях лежав на схил молодої гори, вершина якої здавалася високою, як хмари. Сонце світило яскраво, даруючи багато тепла. І старий кінь показав очевидні ознаки того, що його пори анітрохи не забиті, і, щоб полегшити бідолаху, ми обоє вийшли й пішли позаду, щосили штовхаючи упряжку вперед. Невдовзі ми виявили, що дорога до Афін — це суцільна робота в гору, і після чотирьох годин тягання ми досягли вершини й зупинилися, щоб відпочити, бо ми фактично штовхали коня більшу частину шляху. Я сів і почав сентименталізувати. Я окинув очі навколо, щоб побачити Афіни, або Марсовий пагорб, або Акрополь, увінчаний величним Парфеноном, але не побачив перед собою нічого, крім величезної пустелі білих скель.
Мій супутник був щирим хлопцем, і нам дуже сподобалася ця картина спустошення. Відразу я впав у задум. Що таке життя в дев'яти випадках з десяти, але що тут так чітко показано? Молодь виходить у світ із добрими та втішними очікуваннями. Кілька років дорога була м’якою та приємною, але незабаром він виявляє, що багато його перспектив, як і сосни, загальмовані, і що золото не росте на кущах біля дороги. Підіймаючись на пагорб, він не тільки тягне за собою свої втомлені кінцівки, а й часто змушений штовхати вперед інших, і після всієї цієї втоми, опинившись на вершині, що він бачить, як не сумну пустку безплідних скель?
Ми всі троє, тепер уже достатньо відпочивши, ми, двоногі, сіли в шезлонг і дійшли висновку, що, оскільки ми штовхали старого коня на гору, було б не більш ніж справедливо, щоб він тягнув нас вниз. Ми почали спускатися вниз і дуже скоро втратили землю з поля зору. Ось ми зараз опинилися на морі скель усіх видів, які досить округло сягали горизонту. Дорога вела в глибоку долину. Проїхавши годину, ми побачили вдалині зелену пляму, а коли підійшли ближче, побачили будинок і амбар, оточені добре обробленою землею, і коли за чверть милі від них я вийшов і підійшов, щоб запитати людей, у якому напрямку лежать Афіни.