«Тоді вас треба продати». «Він дав мені рекламу в газеті, дав мені першокласний персонаж і приніс мені його почитати. Коли моя дружина повернулася, її господар не шмагав її батогом і навіть не сказав їй жодного поганого слова, але моя господиня забрала її, бо вона була моєю дружиною. Мене продали торговцю тютюном і помістили в пакувальний цех, щоб брати до уваги вантажі, і через тридцять сім днів після того, як мене продали, я був у Бостоні. Я познайомився зі стюардом у в’язниці, і в ніч перед тим, як корабель відправився з збору, мене сховали між двома тюками бавовни за коморою, і я лежав на боці весь прохід; стюард погодував мене через невеликий отвір у дошках.
"Опівночі, після дня нашого прибуття, коли все затихло, стюард витягнув мене звідти, і з великими труднощами виніс мене на палубу, але я був абсолютно сліпим. Було двоє чорношкірих, які тримали крамницю на Бреттл-стріт, Вейтіно; для мене з візком. Мене відвезли до будинку, вимили і дали мені костюм. Вони тримали мене з собою кілька днів, поки я не побачу. Тоді я отримав вів на борту бангорського брифа до Гавани, і відтоді відпливав із Бангора, а це було три роки тому». Це була історія Білла, і я намагався повторити її так, як він розповів мені.
Ми виїхали з Портленда та, відповідно до вказівок, поїхали до Августи на поштовому етапі, де мали дізнатися про дорогу до Афін. Огаста гарне місце; ми залишилися тут два дні й взяли пошту до Скоугегана. Оскільки погода була тепла, а в салоні автобуса було дещо тісно, я сів на вулицю з водієм. Проїжджаючи цим безплідним регіоном, я помітив чоловіка, який сидів поруч зі мною, що велика ферма з такою землею, як ця, принесе людині жах. Він повернувся до мене і сказав: «Ти коли-небудь переживав жахи?» «Так, багато разів». — Ну, тоді ти знаєш, як мене жаліти. — Чому, що сталося? «Ну, сер, я вам скажу.
Я підпорядкований шерифу; він усередині, а я повертаюся до Скоугегана». Тоді він розповів таку історію: «Я живу приблизно за вісімнадцять миль від Бостона; (Я забув назву міста, хоча воно мені було знайоме багато років тому.) Один із моїх сусідів прийшов до мене і сказав, що хоче зібрати двісті доларів, щоб заплатити за нього. ферма. «Тепер, — сказав він, — у мене є купюра проти одного чоловіка в Скоугегані, штат Мен, на сто шістдесят п’ять доларів за машину для гальки, яку я продав йому рік тому цього місяця. Ця купюра вже підлягає погашенню, і я впевнений, що він може її оплатити негайно.