З кожного вагона линули банери та девізи, а на станціях його зустріли з ентузіазмом. Людей зібрали у великі групи, одягнені в найкраще вбрання, особливо жінки; і коли містер Клей зійшов, пролунав крик, що змусив добродійців ринути^. Вони негайно обступили його, очікуючи короткої промови; він спочатку потиснув руку леді та джентльменам, а потім виступав перед ними протягом десяти-п’ятнадцяти хвилин. Оскільки я був у поштовому поїзді, ми не могли зупинитися, поки він не закінчить; але зазвичай зустрічалися на наступній станції. В одному з міст, де ми зупинилися, перед тим, як прибути до Уелдона, зібрався дуже великий натовп, який, здавалося, мав відмінний характер від тих, кого ми зустрічали раніше; жінок серед них було небагато, і коли наші вагони зупинилися, іншого поїзда ще не було видно.
Серед натовпу був старий хлопець, волосся якого було абсолютно біле; він тримав капелюха в руці і біг далі в найекстравагантнішій манері проти містера Клея. Його голос був різким і пронизливим, і його оточила зграя чоловіків і хлопців, які кричали: «Генрі Клей, зрадник, якщо він підійде до мене, я просто дам йому кулак в обличчя; не підходь до нього, негідник!» потім піднімається ура. Спершу я подумав, що хлопець божевільний, але виявилося, що він цілком розумний, і я боявся, що коли прийде містер Клей, будуть проблеми. Вуха вже було видно. У той момент, коли вони зупинилися, Mr.
Клей був оточений натовпом, у центрі якого був цей галасливий старий хлопець, який негайно підійшов до нього і, схопивши його за руку, сказав: «Містер Клей, благословіть вашу стару добру душу, ви станете нашим наступним президентом; так, ви станете, і покажіть мені людину, яка посміє сказати щось проти цього!» Тричі щиро вигукнули Генрі Клею, який коротко подякував їм за гарне самопочуття. Коли було вже пізно, партія Клея дала цим двозначним патріотам рушницю, і ми всі вирушили до Уелдона, куди прибули о другій годині дня після полудня. Велика колекція зібралася з багатьох миль навколо, щоб взяти участь у вечері; майоріли прапори, стріляли гармати на всі боки, і депутації постійно прибували, щоб привітати кандидата в президенти.
Мене познайомили з ним наче з Бостона, коли він з явним подивом запитав мене, як я там опинився. «Я відповів, я прийшов сюди, щоб побачити вас, сер». Він засміявся, і ми всі зіткнулися в їдальні, які були обладнані для цієї мети, і скуштували чудовий обід, але ми з поштових вагонів були змушені піти раніше за інших, оскільки наша година старту була о четвертій годині дня. Коли я прибув до Вашингтона, я дізнався, що вдень того дня на чотирисоттонному кораблі мали провести експеримент з торпедою; це мало відбутися приблизно в двох милях від Navy Yard.