Оскільки я трохи торкнувся епідемії Східної землі, я скажу кілька слів про неї, і якщо читач виявиться одним із щасливчиків, я сподіваюся, що його почуття не будуть поранені, якщо він випадково побачить про це згадку в цей час. Усі, хто пам’ятає цю подію, знають, як раптово вона виникла, як Аврора Бореаліс; раптом уся північно-східна півкуля осяяла, газети рясніли раптовим підйомом східної землі! Від Бостона до Нового Орлеану все було метушнею, облігації містечок переходили з рук в руки, і при кожній зміні прибуток у сорок, п’ятдесят, а в деяких випадках і сто тисяч доларів був «ні!». Я тримався осторонь до останнього, коли всі інші заробили свої статки.
Одного разу я прочитав у газеті абзац приблизно так: «Щаслива спекуляція». — Наш співгромадянин, перебуваючи в Бангорі, купив облігацію цінного дерев’яного містечка, за яку він мав заплатити (і віддав свої банкноти) п’ятдесят тисяч доларів. Того ж дня він продав облігацію філадельфійській компанії за двісті тисяч, таким чином за кілька годин отримавши прибуток у сто п’ятдесят тисяч доларів! Цей бідолашний хлопець був остаточно зруйнований цією поспішною та невдалою угодою. Однак до того, як ця історія вийшла на розголос, я займався нею разом із кількома іншими, яких вважали дуже кмітливими, і перед нами справді, як ми думали, було ціле багатство.
«Чому, — каже В., який був найспритнішим у компанії, — просто подивіться сюди» і за допомогою свого олівця з’ясував усе це у своїй книзі записок, отак: «Земля коштує стільки, — тепер, дозволяючи стільки тисяч футів дощок з кожного акра, стільки акрів і враховуючи витрати та непередбачені витрати, це залишає величезну суму в мільйони доларів! Ну, панове, ось вона перед вами; цифри не можуть брехати, ви знаєте; ми заробимо сто тисяч доларів за штуку, певний, як світ». Ніхто з нас ніколи не бачив лот, купивши його за планом. Полковник Гамбаг, у якого, і коли ми його купили, показав нам пачку сертифікатів, нібито виданих геодезистами та дослідниками, які всі схвально розповідали про пишний ріст деревини на ньому, стверджуючи також, що він межує з затокою, де судно може тягнути вздовж берега та приймати деревину.