Проходячи через просторі складські приміщення гончарних, я помітив гарний візерунок тарілок, дуже схожий на фарфор. Я зауважив містеру Р., що ніколи не бачив нічого глиняного посуду, який би так нагадував порцеляну. Вранці після мого від'їзду з Б. я знайшов коробку зі своїм ім'ям, поставлену біля моєї килимової сумки, і переконався, що мені було подаровано чотири десятки таких табличок із привітаннями дарувальника. Зі Стаффордширу я повернувся до Ліверпуля. Наступного ранку за сніданком мені сказали, що біля доку Солт-хауса стоїть бостонський бриг, і, почувши ім’я капітана, я впізнав у ньому старого друга.
Після сніданку я піднявся на причал, аж ось він стоїть навпроти причалу, такий п’яний, що він не міг поворухнутися. Щойно він упізнав мене, Лій видав жахливий здивований вигук і почав плакати, як дитина; кажучи, що він розорений, здійснив погану подорож і що його власники виженуть його з роботи, Він благав мене не згадувати про те, що я бачив. Я взяв його за руку і запевнив, що не буду, і закликав його підбадьоритися і ні в якому разі не вдаватися до випивки як полегшення від біди. «Якщо ви виконали свій обов’язок, а подорож вийшла несприятливою, провина не ваша». Я також закликав його пересунути сукню, спуститися до нас додому і повеселішати.
Я вважаю, що він отримав хороший вантаж із Ліверпуля, і коли він прибув додому, усе пішло як не можна краще. Після цього я багато разів бачив його в Бостоні, але ми ніколи не обмінювалися жодним словом про Ліверпуль, і в Бостоні не було ні гарнішого чоловіка, ні більш шанованого, ніж капітан. Господарі його дуже цінували, і я ніколи не розголошував його секрету. Наступним кроком був Ліверпуль до Ньюкасла-он-Тайн, через Йорк і Дарем до Нортумберленда. Я мав Теттерс до сім’ї, яка проживала в Ньюкаслі, і, коли був у Лондоні, я написав їм, що незабаром поїду на Північ. Від Ліверпуля до Йорка я мав дуже приємного супутника в особі молодого квакера.
Він був дуже комунікабельним і розумним і дав мені багато цінної інформації про Англію, а також був дуже допитливим у своїх запитах про Сполучені Штати та їхній уряд. Мені було дуже прикро розлучатися з ним. Коли я прибув до Ньюкасла, я побачив джентльмена, який стояв біля дверей вагона і запитував у кожного пасажира його ім’я. Я дійшов висновку, що це був той джентльмен, який шукав мене; Тож, коли я вийшов, я сказав: «Вас звуть Резерфорд?» «Так, сер». «Гаразд; вперед». За хвилину він зрозумів, що це я. Ми швидко були в його будинку; і оскільки це була його дружина, з якою я був знайомий у Бостоні, наша зустріч була досить сердечною.