Він лише написав записку, в якій розповідав, де ви були». «Але хіба місіс Стеніфорд ніколи не повідомляла вам у своїх листах, що люди в Америці схожі на англійців і зовнішністю, і мовою? "Ні, сер, вона ніколи не розповідала нічого конкретного про людей, але надіслала нам книгу, в якій розповідалося про жахливу жорстокість, яку вони практикували по відношенню до англійців, і в книзі повно їхніх подібностей". Після пояснення я зрозумів, що цей опис американців був книгою про індіанські війни та повний індіанських портретів. І, добре посміявшись під час нашої зустрічі, дівчата піднялися, щоб піти, висловлюючи, що дуже раді бачити мене, і натякаючи, що для них було б дуже приємно, якби я супроводжував їх додому.
Їхнє місце проживання було на стороні Серрі, прямо за мостом Блекфріар, у Кемпердаун Котедж. Вони жили зі своєю старшою сестрою, з якою мене познайомили. Ми пили чай у саду, в тіні поважного дуба, а ввечері до них приєднався брат. Коли я повернувся через міст, молоді леді наполягали на тому, щоб чекати мене на невеликій відстані, що, звичайно, було цілком приємним. Містер Герфорд був дуже уважним, пропонуючи свої послуги, щоб супроводжувати мене, куди б я хотів піти. Відповідно, одного ранку невдовзі після сніданку ми вирушили на прогулянку°, зупинившись спочатку в Дептфорді, а потім, трохи оглянувши пристань, попрямували до Грінвіча. Тут ми побачили веселих стареньких пенсіонерів.
І справді кумедно чути, як ці старі солі розмовляють своїм сленгом, і як мило вони випрошують у вас шість пенсів. Тут багато старих Трафальгарських, Нільських і Копенгагенських; і просто згадайте ім’я Нельсона, і незабаром навколо вас з’явиться натовп: одні з однією рукою, інші з дерев’яним пальцем на нозі, а там бідолашний хлопець їздить у візку, втративши обидві ноги. Ці хлопці всі товсті й ситні, весело співають. Вони носять трикутні капелюхи, сині пальта та великі пряжки для взуття. Коли хлопець набирається трохи пива на борту, він кидає свій старий трикутний капелюх і починає, можливо, середній куплет якоїсь улюбленої пісні, але завжди дає вам приспів.
Дуже дивно, що кожен з них опинився поруч зі старим хлопчиком (Нельсоном), коли його застрелив іспанський лудок з верхньої частини Santisma. «Мої очі, Білл, хіба він не зрозумів? Чому, сер, від того колишнього хлопця залишилося стільки, скільки годувати б кошеня». «Так, сміливою душею був Нельсон, і ті пальці, які він носив, перетворилися на крила, і він літає по небесах, як курча матері Кері».