Тепер я був цілком п’яний, але почуття мої анітрохи не були порушені. Я усвідомлював свій стан і те, як я так потрапив, а тут мій друг потер рукою ґудзики жилетки, дивився на мене й казав: «О, як мені добре». Але ми ще не закінчили. Далі була пляшка бренді, і тепер ми повинні випити за здоров’я нового короля Вільгельма IV, від чого я знову відмовився. Мене смертельно нудило, крім того, я відчував сильну слабкість. Двері були лише трохи ліворуч від мене, але як дістатися до них, я був спантеличений. Здавалося, що все летіло навперебій, тож я почекав, поки двері не повернуться, а потім зробив пружину, і, на щастя, вхопився за ручку й вийшов назовні.
Прохолодний вітерець певною мірою відновив мене. Містер S вийшов, наполягаючи на тому, щоб я пив за здоров’я короля Вільяма. Тепер я почав заперечувати, кажучи йому, що я вже був у стані алкогольного сп’яніння, і рішуче відмовився взяти ще краплю чого-небудь у свої губи. Мій друг, містер Грей, вийшов і почав спонукати мене спробувати трохи бренді. Я благав його забрати мене з цього місця, що він і сказав, що зробить, коли попрощається з містером С. Мені вдалося сісти в бричку, і ми поїхали від тієї огидної пивоварні, і, йдучи до його дому, він зупинився у сестри. Оскільки був час чаю, нас запросили приєднатися до них.
У мене було враження, що від чашки чаю мені стане легше. Невдовзі ми сіли за стіл, і служниця подала мені чашку чаю, а в іншій руці вона тримала чорноземний глечик і збиралася налити мені щось у чашку. Я запитав її, що вона там має. «Ром, сер, — сказала вона, — він дуже хороший у чаї!» «Ну, будь ласка, забери це від мене». Сам запах рому забрав апетит. Пробувши там трохи часу, ми пішли до його дому. Я попросив місіс Грей показати мені, де я можу лягти. Вона дала мені чудове ліжко в гарно обставленій кімнаті.
Опівночі я прокинувся у сильній лихоманці та змучений спрагою. Я забув, де двері, і не знав, як дістати воду. Було зовсім темно, і, непорушно обертаючись, натрапив на умивальник, а в глечику, на щастя, була вода. Чи було воно чистим, я не міг визначити, але був готовий ризикнути. Я рясно випив і знову ліг спати; але відчував сильну слабкість. Я вийшов удень, попросив дівчину на кухні дати мені чашку теплого чаю, що вона дуже люб'язно зробила, додавши до нього шматочок тосту. Мені так хотілося втекти від Сент-Хеленс, що, як тільки я випив чаю, попросив дівчину передати мою шану містеру та місіс.