Я прогулявся містом і залишився дуже задоволений людьми, бо вони були дуже гостинні. У суботу я представився міністру після ранкової служби, коли він дуже ввічливо запросив мене додому пообідати. Я прийняв запрошення і, прибувши туди, мене познайомили з його дружиною, яка також була проповідником і зазвичай постачала кафедру щосуботи. Ми обідали віргінської шинкою, зеленим горошком і молоком із льодом, і це була чудова вечеря. Мене також запросили додому на чай після обідньої служби; і міністр, і дружина були настільки терміновими, що я не міг встояти перед запрошенням. Після чаю ми провели сімейне свято, але слуги не заходили.
Місіс Харріс сказала мені, що вони ніколи не прийдуть на сімейне поклоніння, сказавши, як виправдання, що вони не вірять у молитви білих чоловіків. Одного дня, прогулюючись, почався дощ; Оскільки в мене не було парасольки, і я був далеко від мого готелю, я зупинився на мить, щоб подумати, коли двері відчинилися прямо навпроти мене, і літня жінка дуже ввічливо запросила мене увійти. Це був досить вишуканий будинок; леді провела мене в гарну вітальню, висловлюючи свою вдячність, що я опинився так близько від її будинку. Я сказав їй, що я незнайомець у Річмонді та їду до Англії. Тепер вона дуже зацікавилася моєю подорожжю, запитала, чи є у мене сім’я; і коли я назвав, що в мене є донька, добра стара жінка розплакалася, а потім сказала мені, що лише кілька тижнів тому вона втратила свою єдину доньку; її люба дитина.
Потім вона розповіла подробиці своєї хвороби та смерті. І хоч з жорна було б майже так само легко видавити сльозу, як і з моїх очей, але стара принесла їх. Я не міг почути розповідь про смерть її доньки, не трохи розтанувши. Її раптово взяли з кишковою непрохідністю, і коли лікар сказав їй, що вона не може жити, вона попросила послати за недільними вченими. Вони підійшли, вона взяла кожного за руку і з великою ніжністю попросила їх обов’язково зустрітися з нею на небесах. Вони всі цілували її, коли вона відразу ж вимерла. Стара леді не могла більше нічого сказати; але після того, як вона трохи заспокоїлася, запросила мене до свого саду, який пахнув квітами та солодкими кущами.