«Чим би була хороша наша країна без моряків? Скільки лікарів, міністрів і юристів знадобилося б, щоб підняти верхнє вітрило в темну, штормову ніч? Скільки з цієї маси нічого, з якою ми щодня стикаємося на вулиці, знадобилося б, щоб поставити корабель на якір? Жінки добре знають, як цінувати моряка. Вони виявляють свою великодушність своїми щедрими пожертвами на заснування Бетелі, домівки та різноманітні установи для моряків, про яких тепер належним чином піклуються і яких поважають, більше не залишають на поталу безжальним сухопутним акулам, багато з яких, протримавшись кілька років у пансіоні для моряків, виходять із бідності до тих, кого називають багатіями.
Моряки тепер можуть ходити до власної церкви під опікою доброго пастора, який, можна сказати, правда є для них батьком і другом. У моєму житті настав такий період, коли можна було припустити, що я досить добре познайомився з людством, або, кажучи загальноприйнятою фразою, «вирізав мені зуби». Але я з жалем констатую, що це було не так. Знання, які людина отримує на морі, зовсім відрізняються від тих, які їй потрібні для життя на березі. Моряк може чудово розуміти управління своїм кораблем в океані, бути добре обізнаним у всіх навігаційних знаннях, добре знайомим із методами ведення справ у більшості іноземних країн.
І навіть нехай його називають «зразковим капітаном», який завдяки розсудливості та економії заклав кілька тисяч доларів, а тепер бажає залишити життя моряка й зайнятися справою на березі. Він починає займатися бізнесом, і спочатку має багато друзів. Але незабаром він виявляється повністю роздягненим і змушений знову йти в море. Так, він знову повинен "твердо підвітритися". Земляки були для нього забагато гармат. Одного разу він думав, що він щось знає; і так він зробив. Він знав, що таке чесність, і якби мав справу лише з чесними людьми, то, ймовірно, досяг би успіху й досяг би того, заради чого покинув море.
Але ті, хто були його удаваними друзями і чиєю хитрістю він був пограбований, тепер проходять непоміченими, ставлячись до нього холодно! Читачу, це не вигадливий ескіз. Багато з тих, хто став такими жертвами і хто зараз «там, де стомлені спочивають, а злі перестають турбуватися», були добре відомі всюди, і чиї імена тепер зареєстровані серед членів Бостонського морського товариства з префіксом зірочки. І зараз серед нас є живі свідки правдивості того, що я сказав раніше. Є тепер серед нас, livino-, деякі з тих негідників, які не вагаючись, заради наживи, відібрали б останню крихту хліба в сім’ї голодуючих дітей.