Тоді, сказав капітан Портер, я ваш полонений; Я не відчуваю себе пов’язаним жодним контрактом із Com. Хілляр, і я буду діяти відповідно. О сьомій годині ранку наступного дня, південний вітер слабкий, кораблі були приблизно за тридцять-сорок миль від берега біля східної частини Лонг-Айленда, і один з одного стріляли з мушкетів, ворог не мав бажання звільнити «Ессекс-молодший», капітан Портер вирішив спробувати втекти. Був спущений човен з екіпажем і озброєнням; він просив капітана Доунса повідомити капітану Нешу, що тепер він переконаний, що більшість британських військово-морських офіцерів не лише позбавлені честі, але й незалежно від честі один одного; що він був озброєний і готовий захищатися від їхніх човнів, якщо його відправлять у погоню за ним; і що в майбутньому вони повинні зустріти його як ворога.
Тепер він відійшов від корабля, тримаючи «Ессекс-молодший» на прямій лінії між ним і «Сатурном», і майже отримав постріли з їхнього боку, перш ніж його виявили; у цю мить подув свіжий вітерець, і Сатурн кинувся в погоню за ним, але, на щастя, густий туман сховав його, коли він змінив курс і уникнув їх. Під час туману він почув стрілянину, а коли вона розсіялася, виявив, що Сатурн переслідує Ессекс-молодший, який незабаром привів її. Пропливши й пропливши близько шістдесяти миль, капітанові Портеру вдалося, з великими труднощами й небезпекою, дістатися до міста Вавілон (Лонг-Айленд), де, будучи серйозною підозрою в тому, що він англійський офіцер, його ретельно допитували, і його історія була настільки дивовижною, що ніхто не повірив; але, показавши йому доручення, усі сумніви розвіялися, і він зустрів найдружніший і гостинний прийом від усіх мешканців.
Один джентльмен, який брав участь у заручинах, розповів наступні анекдоти, які є взірцем того безстрашного й патріотичного духу, який оживляв усю команду «Ессекса» і який характеризував наших витривалих моряків у всіх їхніх боях із ворогом. Пам'яті цих відважних хлопців завдячують їх розголосу; і ми сумніваємося, що не так багато ще прикладів лицарського героїзму, результатом благородної любові до батьківщини, можна було б отримати та записати на вічну честь американського імені. Джон Ріплі, втративши ногу, сказав: «Прощавайте, хлопці; я не буду вам корисний» і вискочив з носової частини. Джон Алвінсон отримав гарматне ядро (вісімнадцять фунтів) через тіло; у передсмертній агонії він вигукнув: «Нічого, товариші по кораблю; я помру, захищаючи «Р-і-г-х-т-с» про вільну торгівлю і моряків;» і помер зі словом права, що тремтіло на його вустах.