Багато разів я ходив до них у темряві, коли біля мису Горн, коли вони тремтіли від холоду, несучи горнятко теплого чаю та інші дрібні зручності, які приймалися зі сльозами вдячності. Вони швидко виснажувалися і померли природним шляхом через короткий час після прибуття до Сполучених Штатів. Ми відпливли з Вальпараїсо близько березня 1821 року, зупинившись на кілька днів у Ріо-Жанейро. Перебуваючи тут, я мав нагоду побачити близько двадцяти індіанців дивного вигляду. Вони були частиною племені, захопленого у внутрішній частині Бразилії, і утримувалися на острові під керівництвом невеликої охорони. Вони були жахливими дикунами з плоским шматком дерева діаметром від чотирьох до шести дюймів, вставленим у край нижньої губи та виступаючим горизонтально.
Ще один шматок, майже однакового розміру в кожному вусі, і тримається за край вуха, що надає їм жахливого вигляду. Ці шматочки дерева, коли вони вперше вставляються в губи та вуха дітей, являють собою лише маленькі пробки, які поступово збільшуються в розмірі, доки особина не досягне зрілості, вони досягнуть повного розміру. Серед них було кілька маленьких дітей і молодих дівчат, усі з яких мали дерев’яні прикраси на кількох стадіях розвитку. Деякі з дітей мали гарні риси обличчя, але зовсім безвиразні; а старенькі були найжахливішими істотами для людини, яких я коли-небудь бачив. Затока Ріо-Жанейро відкриває прекрасну панораму протягом усього року.
Відвідавши індіанців, ми повернули по країні й зупинилися на фермі, яка була резиденцією літньої португальської жінки. Наша рота складалася з трьох мічманів і мене. Стара леді дуже хвилювалася, щоб ми провели з нею півдня, чого ми, звичайно, не могли зробити, оскільки до заходу сонця ми повинні бути на борту нашого корабля. Однак вона наполягла на тому, щоб ми піднялися до її апельсинових дерев і наїли собі стільки апельсинів, скільки могли нести. Ми скористалися її щедрим запрошенням і посадили дерева. Той, хто мав задоволення зірвати стиглий апельсин з дерева * Повний і офіційний звіт можна знайти в наступному розділі. > O bi CO CO bi bi bi >-( B o на своєму рідному ґрунті може сам по собі оцінити розкіш і смак плодів.