Траплялося, що всі ці речі можна було отримати тут. Кают-офіцери запросили капітана пообідати до них. Мічмани теж були добре забезпечені всім для гарного проведення часу. Вечеря в кают-кімнаті була о 4-й годині дня. Капітан Доунс вийшов з-за столу о 5-й і пішов у свою каюту, оскільки не пив вина чи будь-яких спиртних напоїв, proba З тих приготувань, які він бачив, він зробив щирий висновок, що в цьому плані буде зроблено значну справу; і, побоюючись, що його присутність може затримати «потік душі», дуже великодушно пішов у відставку; і таким чином не залишив жодної перешкоди для цього дружнього святкування славетного 4-го.
Приблизно на заході сонця вино почало робити свою роботу; гучні «гіп, хіп, ура» були часті й хрипкі. Мічмани також йшли у великому стилі. Уривки пісень, понівечені тости, гучні дзвінки з одного боку рульової колони в інший свідчили про патріотизм, яким був охоплений цей найважливіший клас морських офіцерів, і серед них були й хороші хлопці. Моряки теж не сиділи без діла, і хоча вони не обідали ростбіфом і сливовим пудингом, все ж великого запасу старого доброго житнього віскі, який вони запасли на цю нагоду, було цілком достатньо для того, щоб підняти потужний тиск пари, який поки що випускався лише в невеликих кількостях, через верхній клапан, під пісні та вітання.
На дев’яту годину вечора, я щиро вважаю, на кораблі було небагато тверезих душ. Капітан був одним, а ваш покірний слуга – іншим. Він був регулярним трезвенником, не вживав дурманних напоїв, і в такому випадку ми повинні не помічати будь-яких дрібних некоректностей серед офіцерів, які в будь-який інший час були б вкрай осудними і, можливо, могли б призвести до серйозних наслідків. Один мічман підійшов, скинувши куртку, збираючись до бою, і кричав, як скажений бик. З великими труднощами мені вдалося спустити його вниз. Тепер усі брали участь у загальній боротьбі на палубі. Капітан, капрал корабля та сержант морської піхоти були п’яні й не могли докладати зусиль, щоб вгамувати шум.
Я зайняв своє місце, на коробці для пострілів на півпалуби, і там від душі насолоджувався. Метушня стала досить серйозною. Я бачив, як капітан вийшов із дверей своєї каюти вперед серед людей. Тоді я піднявся зі свого місця й пішов за ним з іншого боку, а коли наблизився до люка причальної палуби, змушений був зупинитися. Однак перед тим, як вийти з каюти, він вжив заходів обережності, щоб зняти погони, щоб у темряві його не впізнали. Я тримався зовсім поруч з ним, але з іншого боку люка. Прямо до нього підійшов ірландський морський піхотинець, який щойно вийшов із затишку, висловлюючись: «А ти хочеш покушати зі мною, ти, спален, так». Було дуже темно, і хлопець, звичайно, не знав, з ким розмовляє.