Потім ми спробували, яку ефективність мали б розжарені вогнища, які застрягли йому в горлі; і наполегливість, з якою цей хлопець тримався за життя, була справді вражаючою. Нарешті ми підняли його на борт, і щойно він торкнувся палуби, він рушив знову й майже заволодів баком. Один хлопець засунув йому в рот білий дубовий стрижень, який подрібнив, як печиво. Далі ми розпороли його і витягли з його пащі цілу бичачу голову, цілу шкуру та повний бушель риби. Навіть коли йому виймали нутрощі, він клацав за шматок дерева і тримав його так міцно, що людина ледве могла його відірвати.
Він мав шістнадцять футів у довжину, а навколо тіла близько восьми футів дев’яти дюймів; він міг би проковтнути цілком здорову людину, і все одно було б місце для бушеля-двох риби для поглинання. Ця, хоч і рибна історія, я запевняю читача, що вона правдива, оскільки я був очевидцем усієї угоди. З Кальяо нас супроводжував красивий маленький гермафродитний бриг, який називався Македонським. Говорили, що Кокрейн одного разу пограбував цей бриг на двісті тисяч доларів, але я вважаю, що було доведено, що це майно належало іспанському дому, і якщо це правда, це майно було законним вибором. Цей бриг прямував до Манілли.
Молодий мічман (дуже чудовий молодий джентльмен) отримав дозвіл від капітана Доунса повернутися до Сполучених Штатів через Манілу і, відповідно, влаштувався на бриг. Пізніше ми почули, що його жорстоко вбили в Маніллі, і в звіті говорилося, що він був розрізаний на сімдесят частин. Виявилося, що приблизно в той час, коли він прибув туди, з якоїсь невідомої причини воду вважали отруєною, але іспанці вважали, що це зробили іноземці. Тому вони вибігли зі своїх будинків, вигукуючи «смерть іноземцям» і негайно накинулися на кожного, кого зустріли, коли наслідком стала загальна різанина, а бідолашний Вілсон був серед жертв.
Так сталося, що четверте липня відбулося, коли ми тут лежали, нижче наведено ескіз того, як це було пройдено. На нашому флоті завжди було прийнято давати людям подвійну норму грогу четвертого липня, коли вони були в порту; тепер треба було дотримуватися цього старого звичаю. Загалом у передній частині дня все досить спокійно, за винятком звичайного салюту, демонстрації прапорів тощо. Якщо трапиться, що корабель знаходиться в порту, де американців мало або взагалі немає, фестиваль обмежується для офіцерів і екіпажів. Проте ті, хто був у них, завжди прагнуть смачно пообідати, якщо його можна дістати з берега, і багато чого смачного, щоб запити його.