Наше судно тепер було переповнене втікачами з берега, які були переважно англійцями, але серед них були й американці, усі вони жахливо розповідали про бійню в ніч бою. Банди озброєних і відчайдушних солдатів ходили містом, розстрілюючи кожного іноземця, якого могли зустріти. Один чоловік розповів нам про свою втечу так: «Він і його товариш по кораблю сиділи в гастрономії, і коли солдати проходили повз, вони зазирнули і, побачивши цих людей, збиралися застрелити їх, але господар заборонив їм стріляти в його приміщеннях і сказав людям, що вони повинні тікати, рятуючи своє життя, що вони і зробили. Ми обидва кинулися крізь них і побігли до місця приземлення.
Я різко обернувся, потрапив до старих бочок і заповз у порожню свинячу голову. Мого бідного напарника наздогнали, і я бачив, як вони перерізали йому горло від вуха до вуха. Тепер я почав тремтіти від вітру, бо сподівався, що вони будуть шукати мене, що, якби вони це зробили, напевно знайшов би мене і незабаром відправив би старого Джима Керрола. " На березі було добре відомо, що капітан Даунс був у Лімі; на його пошуки були послані групи; за його голову була запропонована винагорода. Капітан Даунс незабаром ознайомився з цими фактами і негайно звернувся до захисту віце-короля, оскільки він не вважав себе безпечним у домі американського міністра.
Віце-король був цілком упевнений, що македонець не мав ніякої участі у справі Есмаральди; і знаючи хвилюючий стан почуттів, який панував, особливо серед нижчого класу, і побоювання, що якщо стане відомо, що капітан Доунс був у палаці, може зібратися натовп і таким чином створити заворушення, яке ніщо, крім пролиття крові, не зможе вгамувати. Тому він наказав таємно доставити його на монетний двір, де йому було зручно. Олово? Македонська лежала на деякій відстані від своїх колишніх причалів і не була в безпечному місці, якщо це стосується АВТОБІОГРАФІЇ. Удар 2G7. Тут ми були без провіанту та в стані надзвичайної тривоги щодо нашого капітана, мічмана та двох людей, які були на березі.