Усе це він, мабуть, взяв до уваги і не опирався нам. Рано вранці після нашої стоянки капітан Доунс отримав досить терпку записку від його світлості, яка суворо критикувала його за порушення звичайної встановленої блокади. Капітан Даунс у відповідь запевнив його світлість, що він повинен залишатися в Кальяо, доки всі американські торгові кораблі не відпливуть; він також повинен захищати їх до тих пір, поки вони не будуть поза небезпекою, і повинен тримати Македонську в постійному стані підготовки, щоб відбити будь-який невиправданий напад0, який може бути здійснений на неї, і відмовитися від будь-якого подальшого спілкування, оскільки це могло б спотворити його нейтралітет і скомпрометувати Сполучені Штати. Наше судно пришвартувалося впритул до берега й уздовж берега. * Серед кораблів у Кальяо надійшла доповідь, що лорд Кокрейн заявив про свою рішучість знищити «Македонську», якщо вона спробує порушити блокаду. гарячої батареї, неподалік від перуанського фрегата Есмаральда з 44 гарматами, який брав на борт спеці для батьківщини.
Між нашим кораблем і «Есмаральдою» стояли два іспанські канонерські човни, добре укомплектовані й озброєні, як захист від будь-якого нападу на «Есмаральду». Я мушу тут записати нещасний випадок, який зі мною стався, і який ледь не виснажив мене. Поки ми йшли до човнів, перед входом у Кальяо, я мав нагоду зробити затиск для безпеки одного з човнів. Я був на міделі, на гарматній палубі, і працював теслярським теслам; щойно завдав удару, коли чоловік, який заряджав рушницю поруч зі мною, вдарив мою руку губкою, від чого я отримав удар по підніжжю, розірвавши шнури, що ведуть до пальців ніг, крім того, зробивши жахливу рану.
Мені вистачило духу схопити свою ногу трохи вище рани і таким чином запобігти такій швидкій течі крові, як це було б інакше. Мене спустили вниз і поклали на стіл, який уже підготували для того, щоб відрубати ноги й руки, якби Кокрейн чинив нам опір. Я відчував нестерпний біль, коли лікарі з’єднували кінці пуповини та перев’язували їх; вони боялися, що я спливу кров'ю під час операції, і те, як я співав, було застереженням для лікарів. Рану перев'язали, мене поклали в ліжечко, і я пролежав там одинадцять днів і ночей, дуже страждаючи. Протягом цього часу рана вибухнула знову, і лікарю вдалося її зупинити з великими труднощами, і він запевнив мене, що якщо вона виникне знову, він боїться, що врятувати моє життя буде неможливо; характер рани такий, що надзвичайно важко зупинити артерії.