Я взяв каструлі для молока, а коли вона вивернула його, я потягнувся до міхур, які вона вийняла й простягла мені, у кожному з яких було півлітра agua diente. Я повернув їх і заборонив їй приходити з чимось іншим для цих чоловіків. Я дав їм горщики, сказавши, що це їхній останній молочний сніданок, поки вони будуть працювати на човні. Весь день вони були дуже похмурі, але піднялися на борт корабля тверезими, і продовжували так, поки ми не покинули пляж. Я помітив, що коли ми прибули, у нас було багато речей у вигляді новин, які ми могли послухати; тому ми залишимо човен і послухаємо плітки.
Ви знаєте, що ми залишили мічмана Вімса у Вальпараїсо на лікарняному, коли відпливли звідти через вісім місяців. Він дуже скоро відновив своє здоров’я, став досить здоровим і був гарним молодим чоловіком і дуже джентльменом у своїй поведінці. Приблизно за шість тижнів до нашого прибуття бостонський корабель P—t прибув із Китаю. Капітан H-1, будучи дуже гордою людиною, мав небагато товаришів, окрім тих, з якими він мав справу. Американські жителі влаштували світський бал, на який були запрошені капітан Н-1 і Вімс; бал був дуже відвідуваний, були присутні губернатор і багато перших сімей у місті. Містер Вімс і капітан.
II — 1, були досить інтимними протягом вечора, вільно розмовляючи про Македонку та результат її входження в Кальяо через блокаду, а також на інші теми подібного характеру. Наступного дня, коли Вімс виходив у роздягненій уніформі, у білій куртці та білих панталонах, однак виглядав дуже охайно, він зустрів капітана II—1. «Доброго ранку, сер», — сказав Вімс, інший, здавалося, не впізнав його. Вімс дуже скромно зауважив: «Я мав приємність познайомити вас минулого вечора в мадам Бланко». «Я вас не знаю, сер», — і пройшов далі. Це було занадто для Вімса. Бути порізаним у такий неповажний і безцеремонний спосіб було більше, ніж міг винести його гордий дух.
Тож він просто зауважив (я пропускаю клятву) з деяким наголосом: «Ти впізнаєш мене», тож негайно повернувся назад і пішов слідом за капітаном, зайшов у магазин і купив іспанську волов’ячу шкіру; Швидко ступаючи, scon наздогнав капітана H — 1, який тоді досяг найжвавішої частини міста. Він підійшов до нього: «Ви мене не знаєте, сер, чи не так? Мене звуть Ролла Вімс, я з Військово-морського флоту Сполучених Штатів», і, принісши йому кілька порізів на плечах, водночас зауважив: «Гадаю, ви впізнаєте мене після цього». Капітан H — 1 спробував стиснути Вімса, але не вдалося. Люди зібралися навколо, насолоджуючись веселощами, оскільки ховатися від корів – це взагалі весела справа.