Наш фрегат тягнув би поруч і розніс би її на атоми. Цілком ймовірно, якби Фостер не був таким, яким я його знав, неперевершеним лиходієм, я не мав би його викривати, навіть ризикуючи не виконати свій обов’язок офіцера. У цей час у Вальпараїсо кишіла купа втікачів із затоки Ботані, і було небезпечно перебувати на березі після заходу сонця. Містер Льюїс, наш майстер вітрил, разом із навідником одного разу в неділю вдень вирушили на прогулянку до Віль-де-Мар; вони пройшли занадто далеко, щоб повернутися до заходу сонця. Ніч наздогнала їх за дві милі від посадки. Раптом на них напала банда цих хлопців, і обидва були збиті з ніг.
З Льюїса зняли весь одяг, поранили ножем і, як вони думали, убили; він прикинувся мертвим, що врятувало йому життя. Вони викопали яму в піску і поховали його, а коли він майже задихався, наважився підвестися. Розбійники були тепер на деякій відстані; він, однак, наважився виповзти з могили, і, незважаючи на слабкість від втрати крові та в сильних синцях, зумів дістатися до халупи іспанця, який прийняв його й накрив циновками. Він закликав іспанця якимось чином піднятися на борт фрегата й повідомити про його стан. Артилеристові вдалося піднятися на борт, втративши куртку та капелюх.
Він був дуже великим і сильним чоловіком, і йому вдалося пробитися до берега, де йому допомагала велика кількість екіпажів човнів. Коли він піднявся на борт, він повідомив, що містер Льюїс убитий. Через деякий час іспанець вилетів; розповідаючи історію порятунку Льюїса, за ним негайно прислали човен: його підняли на борт, перев’язали його рани, і він незабаром одужав. Ці хлопці були зразком екіпажу Eose. Під час переобладнання корабля капітан Доунс часто бував у столиці, Сантьяго, де його познайомили з німецьким бароном, очевидно високоповажним, який здійснював подорож Південною Америкою, але, на жаль, під час перебування в Сантьяго він був дуже хворий, і на момент знайомства з капітаном Даунзом уже одужував, щоб піти.
Він супроводжував нашого капітана до Вальпараїсо, був запрошений на борт корабля і ставився до нього з великою увагою. Він припустив, що, на його думку, подорож на море буде надзвичайно корисною для його здоров’я. Капітан Доунс зі своєю звичайною ввічливістю запропонував йому частину своєї каюти, і тепер було домовлено, що барон мав бути гостем капітана під час нашої подорожі узбережжям. У каюті було зроблено кілька невеликих змін, і ідея мати таку визначну особу, як барон, за компаньйона, яким він, безсумнівно, буде серед офіцерів кают-каюти, була цілком приємною. Чилійський уряд надав лорду Кокрейну велику будівлю, яка раніше була Митниця, для його проживання.