Персіваль відправляється до річки Тумбез на китолові, повертається, не маючи змоги отримати провізію, — Знайти кілька устриць, — Піднятися вгору по річці в екскурсійному турі, — Відкрити величезне русло овстерів, — Половина корабельної компанії одного дня виходить на берег, — Пригощати устрицями, — Наступного дня їде друга половина, — Зауваження щодо різниці в стані чоловіків після того, як випало віскі, — Меланхолійна історія молодого чоловіка,— Недостатня провізія,— Вода закінчилася,— Мене вразила лихоманка,-Ліки від нудоти,— Кілька смертей,— Одужання, — Вилікуюсь зусиллям,— Прибуття до Вальпараїсо,— Віскі,— Його наслідки, — Стан екіпажу, — Я отримую хорошу їжу. Але на жаль! наскільки марною і невпевненою є світська дружба; мабуть, найдрібніший випадок, який може мати місце й без найменшого наміру образи чи навіть рани, негайно підхоплюється офіційними друзями, перетворюючись на справу честі, яку неможливо вирішити інакше, як за допомогою пістолета, за десять кроків.
На ранок після нашого прибуття вони разом зі своїми двома друзями та одним із товаришів лікаря отримали дозвіл вийти на берег; ніхто на кораблі, окрім їхніх товаришів, не знав нічого про виклик або про їхній намір битися, коли вони вийшли на берег. При посадці вони зайшли за гряду землі, яка закрила їх від фрегата, організувала дистанцію та відкрила вогонь. А е, впав мертвий. Куля пройшла крізь легені, вийшла з іншого боку й застрягла в руці біля ліктя. Коли м’яч влучив у нього, він підскочив, вигукнувши: «О Боже мій!7» і впав мертвий! Невдовзі навколо них зібрався натовп іспанців, і труп доставили на берег; з фрегата прислали човен, його підняли на борт і поклали в труну для поховання.
Коли цей нещасний молодий чоловік виходив із човна на берег, він попросив Ch cl, свого заступника, написати його батькові у Філадельфію і сказати йому, «що йому шкода, що він не міг впасти з кращої справи», ніби перед ним було жахливе уявлення про смерть, і коли тіло лежало в труні, на його обличчі майже не було помітно смерті. Дві червоні плями все ще залишалися на його чеках, а вираз обличчя був спокійним і незворушним. Його поховали на березі моря, біля корабля, оскільки іспанці не дозволяли поховати його на своїй території. Так загинув цей юнак. Він помер, як дурень, і був «похований, як собака; без оплакувачів і без сліз співчуття, далеко від дому.