Інший, Джон Ворд, хлопчик із Бостона. Пізніше він командував бостонським судном London Packet і був убитий піратами. Інший командував чудовим кораблем «Гораціо» з Нью-Йорка, показуючи таким чином, що погані люди можуть стати поважними й добрими людьми, відмовившись від п’янких напоїв і злих компаній. Але повернемося до нашої подорожі. Одного разу в неділю містер Лі, другий помічник капітана, містер Годдард, третій помічник капітана, я та Джон Певераллв найняли місцевий човен і перепливли до знаменитого острова Елефанта, який індоїсти називають Гаріпуном. Він знаходиться приблизно в 5 милях від Бомбея. Тут знаходиться один із найвідоміших храмів індуїстів. Фігура слона природного розміру, але грубого розміру. камінь, звернення на місце посадки, біля підніжжя гори.
Потім легкий схил веде до підземного храму, висіченого з твердої скелі, вісімдесят футів завдовжки та сорок футів завширшки; дах, що підтримується стовпами, яких є кілька рядів заввишки десять футів. На дальньому кінці розташовані гігантські фігури трьох індуїстських божеств Брахми, Вішни та Севи, які були понівечені завзяттям португальців, коли цей острів був у їхньому володінні. Махратти передали Елефанту англійцям". Джон Певералі добре грав на кларнеті, і мав чудовий кларнет, який він узяв із собою, і ефект цих солодких нот, що лунали в цих печерах, був чудовим. Там був великий басейн із надзвичайно холодною водою та солодкого смаку.
Я сів у човен із корабля без взуття, за яку недбалість мені добре заплатили, бо мені довелося пройти босоніж майже дві милі через шипшину та тернину; але незважаючи на це, ми чудово провели час. Приблизно в середині травня 1818 року ми були готові до виходу в море. Через готовність старого Франджі віддати їм належне наша команда отримала величезні рахунки; деякі купили коробки чаю; інші купили гарні індійські шалі та кантонські кріпи й жили в розкоші на березі, окрім великої кількості лісових пожеж. Я вважаю, що у них склалося враження, що людина з бомбового катера не може нічого від них відновити, оскільки капітан заборонив йому довіряти їм.
Але в цьому вони сильно помилялися. Напередодні відплиття старий парс склав загальний рахунок із усіма речами, наданими кожному чоловікові, і, взявши з собою* свого брата як свідка на випадок нападу, пішов до дому капітана й виставив свій рахунок, десь понад тисячу рупій. Капітан, прочитавши суму рахунку, підхопив стілець і збирався вдарити хлопця по голові; але він підняв руку на захист, рятуючи;: "Ні, капітане, я пропоную вам вдарити мене, ваш корабель не піде" mi Геть, негіднику! Як ти смієш принести мені цей рахунок? Чи не забороняю вам довіряти моїм людям?" "Я, купець.