Коли почалася негода, багато хто з цих нещасних людей вдавалися хворими. І за дуже короткий час майже половина причальної палуби була заповнена тими, хто був у списку лікаря, і з великими труднощами вдалося підібрати достатньо здібних людей, щоб одночасно рифити носове та головне вітрила. Якби не додаткова енергія та пильність старого Онтаріо, як офіцерів, так і солдатів, я не можу сказати, якою була б наша доля. Після тридцятиденної відпустки наші запаси почали закінчуватися, і нам дали коротку норму води; і досі нічого, крім сильних штормів. Нарешті ми досягли західного краю затоки, маючи кілька днів теплий південно-східний вітер і сильний дощ.
Раптом він знову повернувся в старий куток і з помстою свиснув геть. Невдовзі ми потрапили до "■ кульгавих качок". Першим, на який ми потрапили, був шлюп, який прямував через сорок днів із Ньюберна, Північна Кароліна, до Нью-Йорка та був у голодному стані. Це було вночі, дуло дуже сильно й було дуже темно. Його було кинуто на кінці балки, але тепер він був частково виправлений. — Екіпаж не хотів, щоб його зняли, а лише щоб отримати провіант. Це нам вдалося. роблячи це, хоча це дуже скоротило наші запаси з дном догори, але нічого не побачило екіпаж.
Невдовзі після того, як пілот піднявся на борт, воно стало досить густим, однак ми продовжували весь день і наступну ніч у солодкому очікуванні, що незабаром щось поїмо. Але в цьому нас чекало розчарування. Рано вранці другого дня пілот, здавалося, був дуже збентежений, бігаючи з боку в бік, запитуючи про зондування, оскільки ми тримали перевагу з обох сторін. Раптом він каже офіцеру палуби: «Ми повинні галсувати до корабля, сер; ми поза протокою, і я не знаю, з якого боку від нас. Воно було настільки густим, що я не міг нічого побачити, щоб сказати мені, де я». Тож ми вирушили на галс і повернулися аж до мису Генрі та знову вирушили, через що ми голодували ще три дні.
Нарешті ми прибули в Аннаполіс і ледве встигли знятися з якоря, як вітер змінився на північний захід і подув ураган. Тож, звісно, жодні човни наразі не могли приїхати до нас. Ближче до ночі заколисало так, що на допомогу нам прибув човен з устрицями, які були швидко скуплені та з’їдені. Рано вранці наступного дня свіжа яловичина та овочі були готові до столу. Наше паливо було використано за кілька днів до нашого прибуття, і жодного ще не було відправлено з берега. Але я був твердо налаштований на стейк з яловичини; тож я розпиляв весло для човна й послав свого хлопчика на камбуз приготувати стейк.