Приспів якого був: «Що не може бути cu — red, Must be enclu — red». І я часто думав про цей п’яний хор і мусив багато разів застосовувати його під час мого паломництва. Приблизно об одинадцятій я повернувся, але не пробув у своєму ліжку й півгодини, як мій товариш, стрілець, зійшов. «Ну що ж, — сказав він, — Вільямс відшмагав усіх на баку, і він ще не втомився». Наступного ранку вдень, коли всі були скликані, і гамаки розвіяні, це була багата тема для художника, більше половини були надто п'яні напередодні ввечері, щоб повісити свої гамаки; вони розкидалися по всій палубі, блюючи, і т. д., де вони лежать, і багато з них ще надто п’яні, щоб знайти свої гамаки, а товариш хазяїна літає серед них із ротангом.
Офіцер палуби неодноразово виспівує. — Містере Стівенс, сер, поспішіть із цими гамаками. — Помічник боцмана, спустіться туди, сер, і запустіть тих хлопців. Тож весь день після Різдва був одним із диких сум’яток. Зима пройшла приємно, хоча трапився один випадок, який майже спричинив багато страждань і, ймовірно, смертельний результат серед мешканців. Фрегат United States готувався до фарбування, і навіднику було наказано вести постріл із гармат, оскільки коммодор мав намір їх розрядити. Але через недбалість або недбалість навідника квартеру, який керував дивізіонами головної палуби, у нас залишився постріл, ми мали всі ці труднощі, окрім багатьох інших, з якими доводилося боротися.
Коли почалася негода, багато хто з цих нещасних людей вдавалися хворими. І за дуже короткий час майже половина причальної палуби була заповнена тими, хто був у списку лікаря, і з великими труднощами вдалося підібрати достатньо здібних людей, щоб одночасно рифити носове та головне вітрила. Якби не додаткова енергія та пильність старого Онтаріо, як офіцерів, так і солдатів, я не можу сказати, якою була б наша доля. Після тридцятиденної відпустки наші запаси почали закінчуватися, і нам дали коротку норму води; і досі нічого, крім сильних штормів. Нарешті ми досягли західного краю затоки, маючи кілька днів теплий південно-східний вітер і сильний дощ.
Раптом він знову повернувся в старий куток і з помстою свиснув геть. Невдовзі ми потрапили до <b кульгавих качок". Першим, на який ми потрапили, був шлюп, який прямував через сорок днів із Ньюберна, штат Північна Кароліна, до Нью-Йорка, і був у стані зіркового вина. Це було вночі, дуло дуже сильно й було дуже темно. Його було кинуто на кінці балки, але тепер вона була частково виправлена. — Екіпаж не хотів, щоб його зняли, а лише щоб отримати провіант. Це ми Це вдалося, хоча це дуже скоротило наш запас. Потім ми впали з судном догори, але нічого не побачили про команду. На тридцять п'ятий день ми підбігли до мису Генрі та взяли лоцмана.