Я познайомився з моїми двома хлопцями через роки і в різний час; обидва вони були капітанами кораблів і заповзятливими людьми, були дуже раді бачити старого теслю і пам’ятали поради, які він давав їм, коли були хлопчиками. Між пасажирами та капітаном незабаром після того, як ми вирушили з Бостона, почалася дуже неприємна історія, яка повністю зруйнувала гармонію каюти під час переходу до Бомбею. Поки місіонери були в Бостоні, перед тим, як сісти на борт корабля, їхні друзі роздобули для їхнього комфорту багато речей, особливо призначених для жінок, наприклад, солодощі та варення різних видів, чай особливої якості та багато дрібних предметів, які, ймовірно, не були б включені в загальну квитанцію.
Це було на додаток до статей, які були названі раніше. На початку подорожі капітан запропонував їм, що, оскільки їхні запаси є багатьма з них швидкопсувного характеру, що краще використовувати їх спільно, а коли вони будуть використані, тоді він почне сам. Звісно, вони з радістю погодилися на це, вважаючи, що його судження було вищим за їхні власні. Тож їхніх курей і качок було вбито, а овочі з’їдено, і все пішло на перше місце. Незаміжня молода леді (міс Терстон) була досить гарною та вельми привабливою за своєю вдачею, і кажуть, що капітан перед нашим плаванням вчинив кілька непристойних речей. натяки на певні наміри під час плавання.
Невдовзі ми були в морі, як стало очевидно, що в каюті не все гаразд. Один із джентльменів, з якими я був у інтимних стосунках, у розмові одного вечора, схилившись над поруччям на середині корабля, сказав мені дуже тихим голосом, що їхня ситуація була вкрай нещасливою через поведінку капітана, але він сподівався, що їм буде дана сила витримати це, доки вони не досягнуть місця призначення. Я запитав його, в чому проблема. Потім він сказав мені, що капітан образив міс Терстон і замкнув її в її вітальні, і що за кращої нагоди він розповість мені про це більше, оскільки капітан зараз спостерігав за нами, очевидно, підозрюючи суть нашої розмови.
Капітан заборонив проводити службу на палубі в суботу. Вони рідко виходили зі своїх кімнат удень, але приходили ввечері й сідали на підвітряному боці квартердека, уникаючи капітана, як гримучої змії. Я побажав містеру Ні, добраніч. Коли ми розійшлися, «старий» покликав мене на корму і каже: «Що ви думаєте про цих хлопців, які у нас на борту?» «Які хлопці, сер?» «Чому, ці місіонерські дияволи». — Що ж, сер, судячи з того, що я про них бачив, я думаю, що вони дуже хороші люди. "Ви знаєте, агов?" «Так, сер». «Ну, вони — зграя негідників, і ця маленька дура, (міс Терстон,) я хочу відкинути її серед чоловіків». Мене вразило громом.