1 Але спостерігаючи за першою операцією, а це була ампутація руки, я не витримав і почав непритомніти, особливо коли лікар почав розпилювати кістку. Тоді я пішов геть. У цей час я побачив, як лейтенант Джон Фредерік Джонстон спустився з кабіни, поранений у щоку. Після того, як рану перев'язали, він ще деякий час залишався, сміючись. Він попросив мене допомогти йому одягнути пальто і пішов до люка, бажаючи знову вийти на палубу. Тоді я взяв його за плечі, щоб завадити йому, і сказав: «Куди ти йдеш?» ти поранений/ У відповідь він сказав: «Я зараз дуже здоровий і мушу негайно йти». Через дві години я побачив, як його, бідолашного, четверо моряків знову спустили в кабіну пілота, його ліву руку майже відірвали від плеча, і коли я зустрів його в такому стані, він не витримав, щоб його несли, але захотів лягти на місці й почав кликати: «Лікарю!»
лікар! Коли ми всі піклувалися про нього, а лікар прийшов і ампутував йому руку від суглоба до плеча. Я побачив, що бічна частина його грудей була страшенно розірвана. Після того, як рану перев'язали, ми дуже обережно поклали його на диван, і всі дуже шкодували, і не сподівалися, що він виживе. Після того, як він пройшов тиждень між життям і смертю, лікар почав давати нам певну надію; і так поступово ми побачили, що він майже поза небезпекою, і потиснули йому руку; коли через кілька днів він написав листа своїм друзям в Англію, і ми всі були щасливі, що йому стало краще; (хоча лікар все ще боявся, що він знову стікає кров’ю), і лорд Ексмут забрав його до своєї каюти і вручив йому найбільше. піклуватися всіма можливими способами.
«Дійсно, краще було б для нас пережити горе його смерті відразу, коли він був уперше поранений, ніж мати його з нами через тридцять шість днів після битви, а потім поховати його перед його власним домом». Ця сумна подія завдала нам подвійного горя. Цьому сміливому і невдалому молодому офіцеру було близько 25 років. 27 серпня він був поранений, і продовжував одужувати до 27 вересня. 28 числа його рана знову кровоточила, коли лікар був змушений розрізати плоть і взяти ту вену, щоб зупинити кров. Але бідний Джонстон, будучи дуже худим і слабким, пережив операцію лише п'ять днів і о 6 годині вечора 3 жовтня пішов із життя.