Однак він продовжував переслідувати французів до кінця 1847 року, коли, виявивши свої ресурси повністю вичерпаними, запропонував здатися генералу де Саморісьєру за умови, що йому буде дозволено проживати в Мецці або Александрії. Абд-ель-Кадер виконав свою частину контракту, але французький уряд утримував цю відважну людину в полоні до 1852 року, коли він був звільнений принцом, президентом республіки, і Брусса була погоджена як його майбутня резиденція. «Після його капітуляції французам не було зроблено жодної важливої опозиції, і тепер їхня територія може бути визначена як складена з чотирьох стародавніх провінцій Регентства — Алжиру, Тітурі, Костянтина та Орану; провінція Тітурі тепер об’єднана з Алжиром». (Бруса була зруйнована eartlxjuake, коли я був у Туреччині.
Абд-ель Кадер щойно втік із життям, крім того, розтратив майже все своє майно. Французький імператор дав йому дозвіл проживати в Бейруті в Сирії, поки не буде визначено майбутню резиденцію. Він прибув до Бейрута за кілька тижнів до того, як я залишив це місце в Александрії. Сподіваюся, я не буду втомлювати читача, зупиняючись так довго на Алжирі, але я був там стільки разів і був свідком жорстокості алжирців, а також, якщо взяти до уваги неймовірну кількість полонених, які нудилися в жалюгідній неволі серед цих нещасних, мабуть, протягом п’ятисот років. І, хто знає, скільки зниклих безвісти суден, виданих як затонулих або іншим чином знищених у морі, було захоплено корсарами Альжиру, а їхні екіпажі відправлено в країну закутими в кайдани та довічно рабами!
Довгі почесті належать французам за остаточне знищення цього колись огидного місця.