Бей Оранський, водночас запідозривши дещо у віроломному управлінні свого дядька, визнав за потрібне знову повернутися до Орана, захистити свого дядька, який був на сторожі, і втік до Алжиру. «Після того, як бей Орана повернувся до своєї резиденції, а також • тунісці, не зустрівшись один з одним, Дей Алжиру послав ага яничарів, нашого теперішнього Дея, з дядьком бея Орану, щоб заблокувати місто Оран і доставити йому голову нещасного бея». Ця експедиція, за підбурюванням зрадника дядько (який згодом був обезголовлений) був успішним. Місто було здано без бою, і ага яничарів заволодів ним, коли бей не зміг втекти, але був заарештований з усією своєю родиною, крім двох його синів, які були за містом і їм пощастило втекти до Малаги, внаслідок чого іспанський віце-консул і купець, згаданий вище, були несправедливо заарештовані, один за одним, як уже пояснювалося.
Після того, як ага оселився в Орані, він надіслав повідомлення Хагі Алі, повідомляючи йому про свій успіх і про те, що він має у своїй владі бея та родину, за винятком двох старших синів. Відповідь Дея була така, що він міг би також обезголовити бея та його дядька й послати йому обидві голови. Він негайно заарештував підступного дядька, який цілком заслужив на свою долю, і обезголовив його; і тепер, бажаючи показати свою криваву і варварську натуру, з жахливою жорстокістю вчинив такі жахливі вчинки, стративши бідного бея. Спочатку він вивів бея з його трьома немовлятами, і в його присутності розкрив їм животи, вийняв їхні серця, засмажив їх і змусив нещасного батька з'їсти їх, і поклав їхні тіла перед ним (батьком). По-друге, він привів двох чорних рабів, які постійно були з беєм, і змусив їхнього господаря посадити їх на палю.
І після того, як стовпи були підняті й закріплені в землі, разом із двома рабами на них, він змусив бея сісти на розпеченого заліза і прив’язав кожну руку до одного зі стовпів; після того взяв розжарений залізний горщик і поставив собі на голову; коли він охолов, він наказав зняти з нього скальп і дав йому викурити люльку, а нарешті відкрив йому бік і вийняв серце та всі кишки. Так бідолашний нещасний бей помер. Потім він зняв всю шкіру з голови бея, наповнив її соломою і відправив до Дея. u Колись це був звичай у турків; але, слава Богу, тепер це покінчено.