Є лише один загальний курорт для моряків у Порт-Магоні, який знаходиться на дальньому кінці міста, біля солдатських казарм. Головний будинок, добре відомий усім, хто коли-небудь там бував, як «таверна осаків», де є велика кількість руйнівного алкоголю. Навколо цього місця є сотні «хлопчиків-віслюків», які тримають тварин, щоб відпустити їх морякам до Джорджтауна, приблизно в чотирьох милях від Махона. Ці осли не зрушать ні на крок без палиці, якою хлопці повинні постійно тиснути на крупу звірів. І часто вони притискають напівп'яного матроса до кам'яної стіни, порваючи йому штани і завдаючи синців на кінцівки.
Ціна прокату становить близько двадцяти центів; що, як правило, є очевидним вигодою для хлопців, оскільки матросу рідко або ніколи не вдається змусити його піти; і вся веселість полягає в тому, щоб побачити моряка, скинутого з моря, а іноді й сильно пораненого. Тієї неділі, коли наші люди мали свободу на березі, вони, звісно, піднялися до таверни «Чудаків» і, досхочу напивши жалюгідного кислого вина, влаштувалися для розваги. Вийшли серед хлопців-віслюків, де пройшли всі звичайні еволюції п’яних моряків. За цей час солдати змішалися з натовпом, що дуже збентежило матросів, які вважали, що вся земля і всі розваги належать їм.
Але солдати не натякнули на це, а почали з них сміятися та знущатися. Всередині таверни були натовпи солдатів і матросів. Нарешті останні почали збиватися з солдатами, вигнали їх усіх і почали бити. Вони відійшли в казарми, дістали багнети і вийшли готові до бою. Матроси, побачивши це, знову погнали їх назад. На той час їхні офіцери були повідомлені про сварку й спробували втрутитися, але це не принесло жодної користі, тепер бійка стала загальною. На березі було близько ста п'ятдесяти американських моряків і офіцерів, і близько ста двадцяти п'яти моряків брали участь у бою з більш ніж трьома сотнями іспанських солдатів.
Це були не ті, кого я раніше називав солдатами Махона, це був полк, присланий зі Старої Іспанії, щоб захистити острів. Тепер боротьба стала тривожною; Коли матроси поверталися й ставали обличчям до солдатів, останні відступали, але як тільки матроси знову рушили до міста, ці боягузливі солдати кидалися в них бруківкою, а в деяких випадках кидалися на напівп’яного матроса, встромляли в нього багнет і тікали. Багато з цих бідолах отримали жахливі рани від багнетів і великих каменів. Цей біговий бій тривав на відстані майже милі, і коли вони підійшли на невелику відстань до готелю «Корона», шум почули американські офіцери, які були там у той час; хто кинувся на вулицю, подивитися, в чому біда.