Я сказав читачеві, що мав намір знову показати «непотрібного лісника», і ось він тут. Під час шторму його вахта була з 8 до 12 ранку. Я сидів на передньому шарнірному знарядді, а чоловік на ім’я Том Бернс, гарний хлопець і добрий моряк, сидів просто піді мною. Цей бравий офіцер підійшов, пихкаючи, бо він був досить товстий, і каже Бернсу: «Піди й закріпи цей стаксель». Він вилетів із сітки й почав розв’язуватися. — Так, сер, — сказав Бернс. Він підійшов і затягнув його, як міг, і, як йому здавалося, закріпив. Приблизно через півгодини цей благородний лейтенант знову підійшов і, піднявши очі, побачив, що маленький куточок вітрила вирвався з сітки.
Він заспівав: «Ти, Бернс, негідник, хіба я не посилав тебе зупинити це вітрило?» «Так, сер». "Ну, йди сюди. Помічник боцмана". "Пане". «Іди сюди. Зніми свою куртку, сер», — звернувся до Бернса. Тоді помічник боцмана поставив йому дюжину. «Тепер піднімися і подивися, чи зможеш ти правильно поставити це вітрило». Бернс, підіймаючись на такелаж, лише сказав: «Я думав, що зробив усе можливе раніше». Я чув, що він сказав. "Що ти кажеш? Знову бурчиш, правда? Іди сюди, сер. Помічник боцмана." «Пане». «Іди сюди. Зніми куртку, сер», — звернувся до Бернса. Бідолаха взяв ще десяток, а потім підійшов і спробував знову; і коли він спустився, він сів на те саме місце на лафеті, що дало мені можливість подивитися вниз на його спину, яка була вкрита кров’ю, і тоді він дав вихід рясним потокам сліз.
Це був непотрібний лісоруб. Одного разу вночі, коли ми були недалеко від мису Трафальгар, на нашому носі було видно вітрило, яке, мабуть, йшло до нас. Про це доповіли капітану, який майже миттєво опинився на палубі; ми розійшлися до чвертей, і, незважаючи на те, що всі підготовчі заходи йшли з максимальною швидкістю, капітан був майже несамовитий від тривоги, припускаючи, що незнайомець був альжиринцем. Дві довгі гармати на поясі, посередині корабля, зазвичай обкатувалися і кріпилися в носовій і кормовій позиції. Екіпажі belonoino" для цих o-uns працювали, як молодці, розчищали та обводили їх. Але, здавалося, нетерплячість капітана не знала меж; він схопив довгу трамбовку, і, будучи могутньою людиною, почав бити геть, підносячи їх, ніби збирався зламати кожну кістку в їхніх тілах; і бідний Бернс, який випадково був одним з екіпажу корабля. пістолета з левого борту, отримав удар по стегнах, що позбавило його можливості подальшого виконання обов'язків.