Я просто відступив і покликав офіцера, який мене пропустив, а коли опинився на пристані, обернувся, щоб поглянути на цього (як я його тоді назвав) пекельного негідника, і, звичайно, він не міг помилитися. Це був високий, сухорлявий ірландець із щелепою в формі ліхтаря, лише з одним оком, вкритим ластовинням і жахливими шрамами від віспи. Після цього я ніколи його не бачив, і, мабуть, для нас обох було добре, що я цього не бачив. Можливо, читач може подумати, що в моєму описі канонерського човна та корабля-приймача «Алерт» я використав найвищі ступені або що я намалював речі надто високими фарбами; але я запевняю вас, що половина була сказана.
Я втрачаю слова та речення, які дадуть адекватне уявлення про сцени, свідком яких я був, перебуваючи на флоті Сполучених Штатів; але, зокрема, під час війни з Англією. Можливо, я був більш чутливим, ніж мав бути, зважаючи на своє місце та становище; і більше звертав увагу на речі та обставини, які видавалися мені такими неприємними, і які, мабуть, іншому навряд чи були б помічені. Я також говорив і ще матиму нагоду говорити, як це може здатися неповажним, про офіцерів, з якими я спілкувався під час моєї служби у ВМС Сполучених Штатів. Кожному, хто хоч раз знайомий з військово-морськими силами Сполучених Штатів чи будь-якого іншого флоту, добре відомо, що під час війни, окрім рядових, присутні й прапорщики. це ті, хто вступає на морську службу, як підлеглі офіцери.
Таких як капітани, помічники капітана, а іноді і вітрильні капітани без ордера чи доручення, а також люди, про які нічого не відомо про їхні попередні звички; єдиною необхідною кваліфікацією є морська майстерність. Саме про цей клас я мав нагоду говорити так різко. Але я з жалем констатую, що перш ніж я закінчу своє військово-морське життя, я матиму нагоду констатувати факти, які вкрай принизливі для характеру та статусу як рядових, так і прапорщиків. Я знову повертаюся до старого Alert і до сцен на верфі Брукліна. Екіпаж Alert щодня поповнювався людьми, яких відправляли до Нью-Йорка, а також обміняними полоненими, багато з яких нещодавно прибули до Нью-Йорка.
Одного дня на борт прибув човен, навантажений людьми з місця зустрічі; і серед них був чоловік, який, хоч був п'яний і в матроській формі, я відразу зрозумів, що він не був моряком. Але сильно підозрювали, що він став жертвою або рому, або якоїсь негідної сухопутної акули, а ймовірно, і того й іншого; його впало на борт разом з іншими, як багато мертвих свиней. У жодного з них не було ні клаптика одягу, ні цента грошей. Я тримав пошту, про яку щойно згадував, доки він не протверезів, коли я почав розмову, але незабаром я побачив, що його розум недостатньо зібраний, щоб перейти до теми, яку я хотів порушити.