Крім того, моряки, яких посадили на борт цих похмурих осель, постійно змінюються; деякі, ймовірно, не залишаються двадцяти чотирьох годин. Таким чином, існує лише H можливість встановити будь-які постійні правила та правила на борту приймаючого судна, незалежно від розпорядження командира. Ці зауваження стосуються лише періоду пізньої війни з Англією. Відтоді я вважаю, що цей клас кораблів значно покращився. У той час, коли я був на борту, їй наказав п’яний помічник капітана-тирана, і коли я дійшов до причальної палуби з сумкою й гамаком, я пішов на корму до місця, відведеного для старшин, і саме збирався їх покласти, коли один хлопець заспівав мені: «Я кажу! Остерігайся вошей, там є такі великі, як таргани». Я подумав, що якби вони були такими великими, я міг би їх легко зловити, тож я залишив своє кріплення й вийшов на палубу.
Не встиг я ступити з драбини, як поряд зі мною товариш цього майстра збив чоловіка, який не торкнувся його капелюха, коли проходив повз нього. Все було в повному безладді; люди були п'яні й ревли по палубі, а попереду, в ополонці, яку вони називали лікарнею, було кілька десятків жалюгідних створінь. Один був у стані пароксизму гарячки; було десять на останній стадії споживання, і вони не могли жити багато годин, і кілька з лихоманкою та діареєю. І такий запах! Тепер у мене була тверда рішучість загартуватися до всього, що трапляється, навіть до самої смерті, і в будь-якій формі.
На борту цього корабля було близько двох сотень чоловіків і хлопчиків, які були завербовані в Летючу ескадрилью. Була дуже холодна й штормова погода, і багато хто з цих бідолах продали за ром увесь одяг, крім того, у чому стояли. Тому вони були незахищені від негоди. Пайок із півпінти сирого віскі подавали кожному чоловікові о сьомій з половиною години ранку, і ледь дюжині з усього екіпажу було подано ковдру чи ліжко. Уряд поставив їм гамаки, і багато з них були надто п’яними, щоб повісити їх, і лягали й спали на мокрій палубі; потім слідували сильні застуди, які часто закінчувалися споживанням їжі, лихоманкою та смертю.
Але півпінти сирого віскі вранці дало їм нове життя на короткий час, а потім вони знову впали. Був один молодий чоловік дуже гарної зовнішності, який отримав досконалу освіту і вчився для служіння, і який під впливом поганого товариства та розпусти був «спонуканий увійти як сухопутний військовий на морське рандеву, заради жалюгідної мізерної авансової плати, яку він отримував і якою він міг, поки це тривало, задовольнити свій ненаситний апетит до рому, Невдовзі Вінч мав завершити свою нещасливу кар’єру, випивши свого смертоносного зілля, і під час його хвилюючого впливу він сідав на порожню бочку й проголошував уривок проповіді, засуджуючи сам курс, який він дотримувався.